Чему научились крестоносцы у восточных народов​

У 995 році Володимир розділив Русь на частини і віддав їх в управління синам. Історики вважають, що це була найбільша помилка зі всіх можливих, яка згодом привела до роздроблення Русі на окремі князівства і усобиці.  (невдача)

успіхи :

Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив.

Князь Володимир зосередив у своїх руках неподільну владу.

Володимиром було запроваджено новий підхід в управлінні державою. На відміну від попередників, Володимир в першу чергу звертав увагу на добробут, а не загарбання нових володінь і збір данини. За князювання Володимира Русь почала розвиватися вже як цілісна держава.

Адміністративна реформа

Укріплення кордонів Русі

Замість далеких походів Володимир зосередився на захисті власних володінь. Щоб протистояти загрозі з боку печенігів, він збудував розгалужену мережу укріплень, а також нові міста на південь від Києва. Оборонні війни, на які почав звертати увагу Володимир, лише сприяли зміцненню кордонів Русі.

Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, натомість будувалися християнські церкви.

в результаті адміністративної, фінансової, оборонної, воєнної реформ значно зміцніла Київська держава. Вона стала нарівні з розвиненими європейськими країнами. Значно знизилася небезпека нападів східних кочових племен. Князь міг впевненіше проводити внутрішню політику, що безперечно позитивно позначилося на добробуті людей. Високого розвитку набула також освіта, культура. За правління Володимира Русь перетворилася в найбільшу європейську державу, яка простяглася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного моря.

Проте найбільше значення має все ж таки релігійна реформа Володимира. Запровадження християнства унеможливило племінний сепаратизм. Тепер все населення Русі поклонялося одному богу, а не багатьом язичницьким богам. Це, звичайно, сприяло консолідації всього давньоруського суспільства. Крім того, прийняття християнства вивело Русь в один ряд з європейськими країнами. Тепер Руська держава була в очах європейців високорозвиненою державою з сильним князем.

Відтак зв’язки Русі з іншими державами пожвавилися. Важливим було також і те, що зміцніли зв’язки із Візантією. Це сприяло політичному, економічному, культурному розвиткові країни.

Вождём религиозной революции стал Мартин Лютер. Первое его открытое выступление против церковной политики состоялось в 1517 г. Он публично осудил торговлю индульгенциями, затем прибил на церковных дверях 95 тезисов с изложением своей позиции. 
Шпейерский рейхстаг 1526 года по требованию немецких князей-лютеран приостановил действие Вормсского эдикта против Мартина Лютера. Однако Шпейерский рейхстаг 1529 года отменил это постановление. В ответ на это, шестью князьями и 14-ю свободными городами Священной Римской империи на рейхстаге в Германии был подан так называемый "Шпейерский протест". По названию этого докумернта сторонники Реформации получили в последствии название протестантов, а совокупность возникших в результате Реформации некатолических конфессий - "протестантизм"