спроби повернути поміщикам землю, обов’язкова передача селянами частини врожаю у розпорядження держави, збільшення тривалості робочого дня на промислових підприємствах з 8 до 12 годин, заборона страйків сприяли формуванню опозиції, в тому числі й радикальної, яка дуже швидко перейшла до активних дій. У липні-серпні 1918 року піднімається антигетьманська хвиля страйкового руху (припинили роботу майже 200 тисяч залізничників). Водночас на Київщині, Чернігівщині та Катеринославщині активізується селянська боротьба проти німецько-австрійських військ та гетьмана. Повстанські загони налічували у своїх лавах понад 40 тисяч осіб. Саботаж (вибухи й пожежі в Києві й Одесі), замахи (вбивство фельдмаршала Айхгорна) спричинили репресії з боку уряду й німецько-австрійської військової влади.
І головне, що офіцерські загони, які наводили лад на селах, проводили свої акції під гаслами: “Хотіли Україну? От тепер ви її маєте!”
