рвая мировая война принесла неисчислимые бедствия трудящимся донбасса. на военную службу было мобилизовано около 30% робочих. много новобранцев погибло на фронте и десятки тысяч семей лишились кормильцев. война ухудшила и без того тяжелое материальное положение трудящихся. цены на предметы первой необходимости увеличились в 2—3 раза. даже на страницах буржуазных газет все чаще появлялись сообщения о нехватке продуктов питания в донбассе: «в городе луганске нет сахара, муки и других продуктов, а масла и яиц на базарах не видно уже больше месяца, их можно достать только у знакомых или из-под полы».
в то время как условия жизни трудящихся ухудшались, прибыли капиталистов росли. если в 1912—1913 гг. чистая прибыль владельцев паровозостроительного завода гартмана составила 904 тыс. рублей, то в 1916 году — более двух млн. рублей. закрылись многие предприятия, некоторые были переведены на изготовление продукции, необходимой военному ведомству. в погоне за прибылями предприниматели усиливали эксплуатацию рабочих, удлиняя рабочий день до 13—14 часов, уменьшая зарплату. по сравнению с 1913 годом она составляла 75 проц. в цехах царили ужасная теснота, грязь. не было раздевалок, ду
ых и даже баков для питьевой воды.беспрерывный рост цен, продовольственный кризис и поражения на фронте ускорили процесс революционизирования масс. антивоенные выступления начались в первые же дни мобилизации.выступление 15 тыс. запасных солдат в луганске явилось выражением их протеста против войны и предстоящей отправки на фронт. к солдатам присоединились многие рабочие. в луганск была вызвана рота 136-го таганрогского полка, жестоко расправившаяся с безоружными призывниками. трое из них были убиты, 20 ранены, 99 человек арестованы и осуждены. в июле 1914 года антивоенные выступления состоялись в бахмуте, горловке, никитовке и макеевке, где произошла вооруженная расправа с мобилизованными — было убито 13 и ранено 17 человек.выступление против войны произошло также в августе 1914 года в криндачевке (ныне город красный луч). объединившись с рабочими, которые не подлежали мобилизации, запасные солдаты вступили в стычку с полицией, разгромили канцелярию полицейского исправника. в ходе столкновения два человека были убиты, шесть — ранены.война сильно осложнила работу большевистских организаций. царское правительство усилило репрессии против них. основная часть партийных комитетов и групп была разгромлена, многие партийные работники арестованы и сосланы в отдаленные места страны.от массовых арестов сильно пострадал юзово-макеевский комитет рсдрп, однако деятельность его не прекратилась. оставшиеся на свободе большевики постепенно восстанавливали свои организации. активизировали свою работу партийные группы на рудниках берестово-богодуховском, «ветка», ртутном, фурсовском, щербиновском, на металлургических заводах в енакиеве, юзовке.к 1 августа 1914 года численность рабочих в угольной промышленности сократилась на 33%. им на смену приходили выходцы из сел, стремившиеся укрыться от мобилизации кулаки. в 1916 году издан указ о привлечении «инородческого» населения для работ на горных предприятиях. на шахтах и заводах начали использовать мобилизованных на тыловые работы крестьян из средней азии, наемных рабочих из китая, ирана и других стран, а позднее — военнопленных и беженцев. последние две категории в 1916 году составляли 66,5 проц. общего числа шахтеров донбасса.предприниматели широко использовали труд женщин и подростков. в 1916 году только в металлургической промышленности эта категория рабочих составляла 17,8 проц. увеличилась продолжительность рабочего дня. широко практиковались сверхурочные работы, которые в условиях войны были объявлены обязательными. изнурительный труд, хроническое недоедание приводили к истощению людей, массовым заболеваниям. так, в 1915 году, по заниженным официальным данным, лишь в бахмутском уезде было зарегистрировано 300 тыс. больных.в 1916 году на луганщине широко развернулась забастовочная борьба. в мае состоялись массовые выступления рабочих луганского паровозостроительного и алчевского металлургического заводов. требования бастующих были частично удовлетворены. в июле бастовали 15 тыс. рабочих заводов и фабрик луганска. стачку жестоко подавили войска. за участие в забастовке 50 рабочих-активистов были арестованы, около 600 человек, в т. ч. организаторы забастовки а. я. пархоменко и ф. р. якубовский, отправлены на фронт. организаторами и руководителями стачечной борьбы рабочих выступали большевистские организации. активно действовала в то время луганская большевистская организация. в старобельском уезде большую разъяснительную работу проводила группа коммунистов, возглавляемая ф. д. панфиловым. 2 июня 1916 года она организовала выступление женщин города старобельска, потребовавших вернуть их мужей и сыновей из окопов. полиция подавила выступление, арестовав 85 человек.20-30-ті роки стали недовгою перервою між двома світовими війнами. Проте спокійними їх назвати важко. Це був час загальної радикалізації. Розгорнулося протистояння між двома основними ідеологіями — націоналізмом та комунізмом, кожна з яких встигла досягти своїх крайніх неприємних форм — тоталітаризму.
Націоналізм підживлював відчуття зверхності у переможців Першої світової війни та бажання реваншу у тих, хто цю війну програв. На сході Європи та півночі Азії перші у світі радянські держави проголосили своєю ціллю побудову комуністичного суспільства. Небачені доти зміни суспільного устрою, що планували провести комуністи, за браком будь-якого попереднього досвіду, набували характеру величезного соціального експерименту, про результати якого можна було лише здогадуватися.
Співучасниками, але водночас і заручниками цього експерименту, стали й українці. У 1921 році, після поразки Української революції та затяжної громадянської війни, більшовики зуміли встановити свою владу над більшістю українських земель. Владу рад у ході війни проголошували під знаменами Української соціалістичної радянської республіки (УСРР) зі столицею в Харкові. У 1920 році РСФРР та УСРР підписали союзний договір про об'єднання основних наркоматів (тобто міністерств). 30 грудня 1922 p. проголосили створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, до складу якого увійшли чотири радянські республіки, включно з УСРР. У січні 1924 року прийняли першу Конституцію СРСР. Через рік, у 1925 році нова Конституція офіційно затвердила входження республіки до Радянського Союзу.
Поняття НЕПу включало в себе не економічну політику в умовах воєнного часу, але і певну доктринальних концепцію побудови соціалізму в одній країні. У партійних документах РКП (б) (зокрема, у другій Програмі партії, прийнятої VIII з'їздом у 1919 р.) домінувала ідея безпосереднього переходу до соціалізму без попереднього періоду, що пристосовуються стару економіку до економіки соціалістичної.
Передбачалося, як зазначав В. І. Ленін, безпосереднім велінням пролетарської держави налагодити державне виробництво і державне розподіл продуктів по-комуністичному в дрібнобуржуазної країні, в тому числі за до коштів, запозичених у капіталістичних держав, насамперед Німеччини. Як передумови для побудови соціалізму В. І. Ленін називав наявність таких суб'єктивних факторів як диктатура пролетаріату і пролетарська партія. Що ж до матеріальних передумов, то вони були пов'язані з перемогою світової революції і до західноєвропейського пролетаріату.
У деяких навчальних посібниках зустрічається положення про те, що Громадянська війна стала основною причиною проведення політики воєнного комунізму. Разом з тим перші кроки в рамках цієї політики радянська влада почала ще до розгортання загальнонаціональної війни. Сам В. І. Ленін писав пізніше: На початку 1918 року ми зробили ту помилку, що вирішили провести безпосередній перехід до комуністичного виробництва і розподілу … Ми припускали без достатнього розрахунку безпосередніми веліннями пролетарської держави налагодити державне виробництво і державне розподіл по-комуністичному
Таким чином, політика воєнного комунізму, проведена більшовиками в 1918–1920 рр., Будувалася, з одного боку, на досвіді державного регулювання господарських відносин періоду Першої світової війни (в Росії, Німеччини), з іншого – на утопічних уявленнях про можливість безпосереднього переходу до безриночному соціалізму в умовах очікування світової революції, що призвело в кінцевому підсумку до форсування темпів соціально-економічних перетворень в країні в роки Громадянської війни.
