Государственная политика в отношении народного образования в ВКЛ. общественно-политическая ситуация и нравы того времени ярко отразились в наказе гродненской шляхты своим депутатам сейма в 1733 г.: «ходатайствовать об издании твердого закона, чтоб никого из крестьянских детей не принимать в школы для обучения грамоте». Шляхта отказывала в образовании основному носителю белорусской культурной традиции — трудовому народу.
С середины XVIII в. образование в ВКЛ стало приобретать более светский характер. Проводившаяся в это время под руководством С. Канарского реформа школ поколебала монополию иезуитов в просвещении и образовании. В учебных заведениях стали преподаваться современные языки, больше внимания уделялось общественно-политическим и естественно-научным дисциплинам, теоретические знания стали подкрепляться практическим опытом, создавались физические кабинеты. В общественно-политических науках преобладание теологии ослабело. Стали использоваться данные естественных наук — медицины, биологии, физики, астрономии. Широко изучались труды польских, русских, западноевропейских ученых-просветителей, в том числе С. Сташица. Я. Козельского, И. Стрыйновского, Г. Колонтая, А. Радищева. Ж.-Ж. Руссо, Ф. Вольтера. Р. Декарта, Д. Локка и др. Многие образованные жители ВКЛ считали необходимым иметь в своих библиотеках известную французскую «Энциклопедию». Популярностью пользовались труды историков Ф. Папроцкого, С. Канарского. М. Догеля, А. Нерушевича, философа С. Маймона. Важным явлением культуры стали библиотеки: Несвижская — князей Радзивиллов, библиотека Сапег. Хрептовича в Щорсах. В 1776 г. А. Тизенгаузом в Гродно начала издаваться на польском языке «Газета Гродненская» — первая газета на территории сегодняшней Беларуси. Она выходила в течение семи лет. В ней освещались международные новости, которые перепечатывались из немецкой периодики, публиковались правительственные объявления, придворная хроника, извещения сейма и другие материалы. Увеличилось число типографий: с 2 в первой половине до 11 во второй половине XVIII в.
Объяснение:
Надеюсь нормально объяснил:)У день проголошення війни Російській імперії 19 липня (1 серпня) 1914 року в Одесі відбулася багатотисячна патріотична маніфестація, що зібравшись на Соборній площі і пройшла центральними вулицями міста. Одесити бурхливо виражали свої вірнопідданські почуття, славили імперію несли портрети російського імператора Миколи II та короля Сербії Петра I Карагеоргієвича, клялися воювати до перемоги за батьківщину та «братів» — сербів. Але закінчення війни відкладалося, а після поневірянь зими 1914—1915 років настрій місцевих жителів суттєво змінився. 30 жовтня того ж року місто було у ході війни обстріляно міноносцями «Гайрет Ватані» та «Муавенет Мілеет», що входили до складу військово-морських сил Османської імперії.
У жовтні 1917 року Одеса увійшла до складу Української Народної Республіки, але її політично-правовий статус в Українській державі був дискусійним — принаймні до остаточної її окупації більшовицькими військами.
