а вже в хіі-хііі століттях у європі зароджуються перші університети: паризький, болонський, оксфордський, кембриджський, тулузький. і коли раніше вищу освіту здобували люди, які хотіли мати духовне звання, то тепер навчатися масово захотіли й миряни. студентів стало так багато, що далеко не всі випускники могли знайти собі церковний прихід, місце в канцелярії або вчительство. тож їм доводилося подорожувати і жити за рахунок подаянь абатів, єпископів та світських сеньорів, віддячуючи за це латинськими славослів'ями.сь як з'явилися ваганти (саме слово «vagantes» із латини перекладається як «мандрівний»). аби отримати різнобічну освіту, вони подорожували від одного університету до іншого. змінювати міста і навіть країни було не так вже й страшно, адже в іноземному університеті не потрібно було опановувати нову мову: навчання усюди відбувалося на латині.
словосполучення «бідний студент» було тоді справедливим як ніколи: постійні блукання погано впливали на матеріальне становище вагантів. а що вже й казати про тих, хто після університету не знаходив місця, де міг би заробляти собі на прожиття!
