Сільське господарство окупованого півострова одним з перших відчуло на собі всі «принади» анексії: відсутність води, добрив, техніки, додаткових робочих рук при збиранні врожаю. Тобто всі ці «дрібниці», про які не думали ті, хто проводив сумнозвісний «референдум» у березні 2014 року. А пожинати гіркі «плоди» цієї геополітичної авантюри доводиться тепер кримським селянам.
Риторика кримської «влади» щодо майбутнього сільського господарства регіону досить суперечлива: від повних оптимізму звітів про «рекордні» врожаї до боязких скарг на брак води, комбікормів, насіння, техніки, і головне, грошей, щоб все це оплатити. При цьому за підсумком сільськогосподарського року скарг виявилося більше, ніж досягнень, якими
Казахское общество состояло из двух основных социальных групп-ак суйек (белая кость) и кара суйек (черная кость). К ак-суйек относились султаны- потомки Чингис хана и ходжи, которые считались потомками сподвижников пророка Мухаммада (ум. В 632 г.). Все остальные группы и прослойки общества составляли кара-суйек. Казахские торе (султаны) вели свое происхождение от старшей линии чингизидов-потомков Джучи. Сословие торе играло огромную роль в социальной, политической и военной жизни казахов. Из его среды избирались ханы.
