Почему большенство помещиков не спешило перестраивать свои хозяйства на "капителистические рейсы"

Древнеегипетский язык известен учёным по огромному количеству сохранившихся надписей иероглифической письменности, выполненных на камне и папирусах. Египетский язык является одним из древнейших языков мира, имевших письменность — самые ранние из дошедших до нас древних текстов относятся к рубежу 4-го и 3-го тысячелетий до н. э. Одним из самых выдающихся достижений египтян была система письменности, которая могла передавать многие оттенки мысли, сложные движения человеческой души. Архитектура Древнего Египта известна по сооружениям гробниц — пирамиды Гизы, храмовых и дворцовых комплексов — Луксорский храм, дворцы Амарны. В Древнем Египте не было одной общей религии, а было разнообразие местных культов, посвящённых определённым божествам. В области науки, медицины и математики Древний Египет достиг высокого для своего времени уровня. Традиционный эмпиризм, о чём свидетельствуют папирусы Эдвина Смита и Эберса (ок. 1600 г. до н. э.), впервые появился в Древнем Египте.

Древний Египет оставил мировой цивилизации огромное культурное наследие, произведения его искусства ещё в древности вывозились в различные уголки мира и широко копировались мастерами других стран

Выпиши из этого всё по твоим вопросам всё та найдёш здесь

Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.