Признаки культурной эпохи тоталитаризма! § 17

Мова йде про Конотопську битву, яка була описана в багатьох історичних джерелах. Цей витяг із Листа гетьмана Івана Виговського до коронного обозного Анджея Потоцького. Він був написаний 11 липня 1659 року. Знайдений лист був лише у 80-х роках 20 століття.  

Важливість даного історичного джерела полягає в наступних моментах:

1) Ми ще більше поповнюємо наші знання про роздуми та діяльність гетьмана Івана Виговського, адже цей лист був знайдений відносно недавно;

2) Також важливо відзначити, що про таку значущу подію, як Конотопська битва, пише, фактично, очевидець і сучасних цих історичних подій. Мало того, що сам глава держави про це пише, показує на важливість цієї події, але й претендує на об’єктивність та безпристрасність (на скільки це є можливим);

3) Попри те, що Іван Виговський не володів, в повній мірі, всією інформацією про перебіг подій у Конотопській битві, він описує хід, та дає власні свідчення щодо неї.  

Битва, що відбулася під Конотопом наприкінці червня 1659 р., була продовженням московсько-козацької війни, яка розпочалася восени 1658 р., незабаром після підписання Гадяцької унії. Козацькі та татарські загони захопили значну частину московської армії, що призвело до величезних російських втрат. Безпрецедентна поразка раніше непереможних сил викликала паніку в Росії, але спроможність москвичів перетворити поразку в політичну перемогу досягла успіху, і почалася братовбивча боротьба в Україні, відома як "Руїна", яка залишила більшість козацьких земель на Правобережжі Росії.  

Одна из первых попыток провести блицкриг была предпринята немецкими войсками в ходе Первой мировой войны на Западном фронте. Согласно плану Шлиффена предполагалось нанести молниеносный удар по Франции, за 1,5—2 месяца завершить войну с ней подписанием победного мира, а затем переключиться на Восточный фронт. Однако сопротивление французских и бельгийских войск сорвало эти планы. Сыграло свою роль отсутствие танков и несовершенство авиации той эпохи, а также более стремительное, чем это ожидалось, наступление русской армии в Восточной Пруссии, что потребовало перебросить часть сил для его отражения. Все это привело к тому, что германские войска продвигались слишком медленно, и Антанте удалось подтянуть силы и выиграть битву на Марне в сентябре 1914 года. В результате война приняла затяжной характер. Впервые блицкриг на практике был успешно проведён германскими военными стратегами (Манштейн, Клейст, Гудериан, Рундштедт и другие) в начале Второй мировой войны при захвате Польши: к концу сентября польское государство перестало существовать, хотя в Польше осталось более миллиона немобилизованных человек призывного возраста. Во Франции также не были исчерпаны людские резервы к моменту подписания перемирия. Вся кампания во Франции заняла лишь 44 дня: с 10 мая по 22 июня 1940, а в Польше — 36 суток: с 1 сентября по 5 октября 1939 (дата прекращения сопротивления последних регулярных частей польской армии). В начале Великой Отечественной войны стратегия блицкрига позволила нацистской Германии быстро разбить советские войска в полосе 100—300 км к востоку от границы между СССР с Германией и её союзниками. Тем не менее, потеря германской армией времени на уничтожение окружённых советских войск, износ техники и сопротивление обороняющихся привели в итоге к провалу стратегии блицкрига на Восточном фронте[1].