Социальные выступления в правление петра1

27 января 1904- 14 кораблей Японии напали на русские "Варяг" и "Кореец".                  24 февраля 1904- на вышла подмога из Петербурга.     
Февраль 1904- японская армия высадилась в Корее.                                                   22 апреля 1904- высадка 2ой японской армии.                                                       Август 1904- осада Порт-Артура.                                                                                   11 августа 1904- японцы в России.                                                                                 2 октября 1904- центр корпуса был прорван.                                                                   2 декабря 1904- погиб начальник Порт-Артура.                                                        
16 декабря 1904- начальником был назначен Стефан Щербаковский.
19 декабря 1904- японцы захватили Порт-Артур.
20 декабря 1904- гарнизон крепости был принуждён к сдаче.
Февраль 1905- Япония заставила отступить русскую армию.
14 мая 1905- Цусимсое сражение(мы проиграли).
27 июля 1905- подписан мирный договор.
23 августа 1905- Россия подписала Портсмутский договор.

З привілею короля Сигізмунда Августа 1572 р.: «...Хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та перед міщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вільностей, прерогатив та імунітетів, наданих місту Львову з різних нагод і різними найяснішими нашими попередниками королями Польщі, князями Русі та всіма іншими володарями і достойниками, і користувалися ними без будь-яких винятків.

Священики їхні церкви грецького обряду, які тепер живуть і будуть у майбутньому, повинні бути вільними та звільнені від будь-яких податків, якої б назви вони не були, - як від грошових, так і від будь-яких інших, належних львівській раєцькій колегії. Ці ж священики грецького обряду не будуть зобов’язані підлягати та підкорятися іншій юрисдикції та зверхності, тільки львівському владиці. Усім згаданим українцям грецького обряду надається львівське міське право. Також на уряди бурмистрів, лавників та інші префектури у цьому місті можна та треба нашому теперішньому й майбутньому старості обирати та призначати [українців], скільки разів би відбувалися вибори райців; своїх синів [українці] можуть та мають право давати та посилати для навчання вільних мистецтв до початкових шкіл, гімназій та вищих шкіл, які існують як у нашому місті, так і будь-де в королівстві та в наших володіннях; вони можуть вивчати будь-які, без винятку, цехові ремесла та в них працювати, навчати товаришів та учнів будь-якого ремесла, засновувати цехи та ремісничі братства і, згідно із звичаєм, бути у них старшими і сеньйорами, а майстри будь-яких польських ремесел зобов’язані приймати та допускати українців до цього роду ремесла та цехів. Вільно також їм українцям будь-якого роду товарами, як би вони не називалися, у всьому Польському Королівстві, Великому князівстві Литовському та на Волині, в Києві, на Підляшші та в інших наших володіннях продавати сукно та будь-які інші купецькі та крамарські товари; вільно їм у приватних будинках, так і на будь-яких публічних місцях завжди та в будь-яку пору виставляти на продаж вина, виготовляти мед, пиво та будь-які інші напої іншого роду та шинкувати ними в такий б та таким чином, як це роблять польські міщани».