В истории средневекового Казахстана ХV век занимает особое место.Во-первых, сложившийся в результате многовековых этнических процессов казахский народ образовал собственное ханство. Во-вторых, в противостоянии тяжелым испытаниям в начале пути молодое ханство сумело создать прочные основы роста населения, расширения территории проживания, упрочения хозяйственно-культурной жизни. (Мы должны четко разделить понятия «государство» и «ханство». Первое имеет более широкое значение.) В XIX веке историю образования Казахского ханства изучал Чокан Валиханов: «...Предание киргиз считает своим ханом Джанибека, сына Барака. Во всяком случае, по преданию, Джанибек был первым ханом казахов из фамилии Джучихана... Время управления Джанибека, когда две родные орды ногаев и казахов жили вместе, воспевается в киргизских поэмах как золотой век. К этому времени принадлежит большая часть преданий, нравственные изречения Жиренче-Шешена (мудрого), Аз-Джанибека и ногайского философа Асан Кайгы, которые употребляются степняками до сих пор». Ч. Валиханов неспроста упоминает вместе казахов и ногаев - раскол этих близкородственных народов произошел позже.
Объяснение:
Київська Русь — середньовічна східноєвропейська держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть. Об'єднувала під владою князів із династії Рюриковичів східнослов'янські та фіно-угорські племена. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Традиційно першим правителем Київської Русі вважається князь Олег із родини легендарного Рюрика, який 882 року оволодів Києвом. Його наступник, Ігор, воював із Візантією і загинув від рук деревлян. Дружина Ігоря, княгиня Ольга стабілізувала державу і прийняла християнство. Правління її сина Святослава ознаменувалося воєнною експансією на схід та південь. Його син Володимир Великий, що посів трон після братовбивчої війни, розширив терени держави, розбудував Київ і охрестив Русь (988). Після його смерті спалахнула усобиця, внаслідок якої київським князем став Ярослав Мудрий. За його правління була збудована Софія Київська (1037), відбулась перша кодифікація юридичних норм, були укладені династичні союзи з низкою європейських держав. Згодом влада перейшла до триумвірату Ярославичів, нащадки яких розділили Русь на окремі князівства, давши початок процесу феодальної роздробленості. Винятком слугують правління Володимира Мономаха та його сина Мстислава, які на певний час спромоглися консолідувати владу.
1240 року більшість князівств унаслідок монгольського вторгнення потрапили в політичну залежність від Золотої орди. Київська державність була продовжена західними князівствами Галичини та Волині, проте в XIV столітті ці землі були поглинуті Польським королівством та долучені до Литово-Руської держави відповідно.
