Відповідь:
Королівства Польського, Великого князівства Литовського, Кримського ханства, Московського царства, Угорщини, Молдови та Османської імперії.
У 14 столітті руські князівства зазнали змін у своєму політичному статусі. Декілька руських князівств, зокрема Волинське, Галицько-Волинське та Київське князівства, стали васалами Великого князівства Литовського. Це означало, що литовські князі мали певний контроль над цими територіями, але дозволяли їм зберігати певну ступінь автономії та самоуправління.
Також, деякі руські князівства опинилися під впливом Золотої Орди - монгольського ханства, яке контролювало значну частину Східної Європи. Руські князі були змушені платити податки та підкорятися монгольським правилам.
Згодом, у другій половині 14 століття Велике князівство Литовське та Королівство Польське утворили Польсько-Литовську Королівську державу. Руські князівства, що раніше належали до Великого князівства Литовського, стали частиною цієї об'єднаної держави.
Економічно, українські землі у цей період залишалися переважно сільськогосподарськими. Велику частину населення становили селяни, які займалися сільським господарством. Промисловість розвивалася у різних формах, зокрема ремісництво та малі мануфактури.
Загалом, особливості економічного розвитку українських земель Російської та Австро-Угорської імперій в 1900-1914 роках полягали у їхній залежності від цих держав, а також у збереженні переважно сільськогосподарського характеру та обмеженому розвитку промисловості.
