Ва́рвары (др.-греч. βάρβαρος, barbaros — «негреческий», «чужеземец»[1]) — люди, которые для древних греков, а затем и для римлян были чужеземцами, говорили на непонятном им языке и были чужды их культуре. Слово греческого и, по-видимому, звукоподражательного происхождения[2]. В ряде европейских языков слово заимствовано через лат. barbarus. Русское «варвар» — через др.-русск., ст.‑слав. варваръ, варъваръ (заимствовано из среднегреческого).
На підході до міста Гейзеріха зустрів папа Лев І, який зміг вмовити вандала не влаштовувати різанину і не палити місто. Вождь формально обіцянку виконав і масових страт не було, однак їх замінили масовим полоном та вивезенням значної кількості римлян як рабів у Африку)
