Опис замку Шильон, Швейцарія.

Преображенський собор у Чернігові — одна з найстаріших збережених монументальних кам'яних будов України, головна споруда Чернігівського князівства. Пам'ятник давньоруського зодчества. Зала храму є чи не найкращою в України для звучання голосу; акустичні характеристики зали - вражаючі і неперевершені.

 

Після смерті Володимира Святославича, в 1015 році почалися часи князівських чвар та ворожих нападів. Мир настав тільки після того, як Ярослав Володимирович та Мстислав Володимирович поділили між собою землі. У перші десятиліття князювання Ярослава великого будівництва у Києві не проводилося. На противагу цьому в Чернігові, який був центром князівства у якому правиви Мстислав починається спорудження князівського центру. Дослідники припускають, що князь багато в чому наслідував свого батька Володимира. Ще будучи князем у Тмуторокані, 1022. Мстилав побудував Богородичну церкву, можливо взявши за взірець Богородичну Десятинну церкву в Києві. Під час Тмутороканської експедиції 1952 р. Борис Рибаков дослідив залишки кам’яної церкви, яка за своїми технічними та архітектурими харктеритиками була дуже схожа на Десятинну церкву в Києві. Таким чином, можна припустити, що це і була та сама Богородична церва, адже інших кам’яних споруд знайдено не було.

 

У 1035 Мстислав Володимирович починає будівництво Преображенського собору. Про його спорудження можна дізнатися з рядків літопису, що описує під 1036 роком смерть Мстислава: ,,Мстислав пішов на полювання. Розхворівся і помер. І поклали його в церкві у святому адже він сам його заложив і за його часу були стіни його возведені на висоту вершника, який сидів на коні з піднятою рукою’’.

 

За припущенням дослідників Тіло Мистислава було поховане у склепі, який розташовувався у лівій прибудові Собору. Будівництво собору було завершене сином Ярослава Мудрого Святославом, який після смерті Мстислава очолив Чернігівське князівство. Під час татаромонгольської навали собор зазнав руйнувань, зокрема було частково зруйновано склепіння та знищено бан Преображенський собор стояв у центрі палацових будов княжого «стольного града» і був також усипальницею князів.

В военное время Тамбовская губерния стала одной из самых оживлённых перевалочных баз. Из зоны военных действий сюда направлялись беженцы, раненые и пленные. В обратном направлении шли воинские команды, ополченцы и рекруты. По законам того времени, проходя через то или иное поселение, военные имели право забирать у населения провиант, фураж и подводы. Взамен они выдавали квитанции, по которым военное ведомство должно было возместить убытки. Но в действительности только очень немногие обыватели смогли впоследствии получить компенсацию. За питание каждого рекрута правительство выплачивало наличные деньги, но эта сумма была так мала, что жители кормили их себе в убыток. В годы войны Тамбов стал армейским тылом. Здесь создаётся густая сеть военных госпиталей и лазаретов. В 1812–1813 гг. недостающий медперсонал пополнялся за счёт штаб-лекарей из уездов губернии. Из-за недостатка мест в лазаретах Тамбова, нуждающихся в медицинской размещали в Приюте общественного призрения, в Народном училище. Многие горожане брали раненых для лечения и ухода в свои дома деньгами, перевязочными материалами, медикаментами. На плечи губернатора ложилась забота не только по организации госпитальной службы, но и о выздоравливающих раненых. Осенью решается вопрос о приобретении рекрутской одежды для нижних воинских чинов, находившихся на излечении в госпиталях и готовящихся «отбыть к армии».