Колоніальна політика провідних європейських держав в Азії та Африці мала як негативні, так і позитивні наслідки. Після завоювання колоній європейці почали інтенсивно освоювати їх. Метрополії (держави та приватні компанії) вкладали в ці території значний капітал. Так, великі інвестиції спрямовували в добувну промисловість Південної Африки для розробки її родовищ золота й алмазів. У колоніях будували залізниці. Особливо інтенсивне залізничне будівництво велося в Індії, Західній Африці, Південній Африці. Потреба в кваліфікованих кадрах для промислового виробництва й колоніальної адміністрації сприяли створенню національної системи освіти. Наприкінці XIX ст. були закладені основи спеціалізації сільського господарства у виробництві експортних культур. Панування європейських країн в Африці стримувало зростання злочинності та розвиток міжнаціональних і міждержавних конфліктів на етнічному й релігійному ґрунті. З іншого боку, залучення колоній до світового ринку, створення основ промислового виробництва супроводжувалося хижацькою експлуатацією населення колоній і їхніх природних ресурсів. Панування колонізаторів, феодальні пережитки зумовили зростаюче аграрне перенаселення. Ґрунти виснажувалися, неухильно знижувалася врожайність. Мільйони людей гинули від голоду та епідемій.
Объяснение:
