203. Почему казахи занимались кочевым скотоводством? А) Природно-климатические условия. В) Отсутствие условий для земледелия. C) Вынужденный образ жизни, вызванный постоянной агрессией. D) Вели оседлый образ жизни. E) Заимствовали у соседей кочевников - булгар. 7 класс истории кз и вс

Древние мифы творились бессознательно, новые могут создаваться обдуманно и планомерно для оболванивания масс. Но и древний миф не забыт, он живет в подпочве нашей культуры, питает ее корни, проростая в ветвях художественного образа, в религиозных надеждах и творчестве.Мифология – неисчерпаемый источник, арсенал духовных ценностей человечества, накопленных за многовековую историю общества.«Мифологизм» является характерным явлением литературы двадцатого века и как художественный прием, и как стоящее за этим приемом мироощущение. Он ярко проявился и в драматургии, и в поэзии, и в романе.Мифологизация как явление поэтики в современном романе есть определенный феномен, единство, которое нельзя полностью отрицать.Миф не есть специально создание религии, но он – энергийное, феноменальное самоутверждение личности, независимо от проблемы взаимоотношения вечности и времени.Миф не есть догмат, но-история. Прежде всего становится явным, что в мифе, как таковом, наблюдается своя собственная, специфическая разделенность и диалектическое.Миф есть слово о личности, слово принадлежащее личности, выражающее и выявляющее личность. Миф есть развернутое магическое имя.Античный миф нельзя называть сказкой, потому что сказка это уже продукт народного творчества.Миф ничего заранее не придумывает и вполне реален, как сама жизнь, естественно творящая этот миф.

Объяснение:

Найдовше з усіх гетьманів – з 1687 по 1710 р. – тримав гетьманську булаву Іван Степанович Мазепа (Калединський). З початком його гетьманування закінчується страшний період Руїни – недарма в пам'яті народній залишилася приказка «Від Богдана до Івана не було гетьмана» (мається на увазі від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи). Виходець з сім'ї українського шляхтича, вихованець єзуїтської колегії та Київської академії, він розпочав свою службу при польському дворі, виконував дипломатичні доручення. За гетьмана Дорошенка він став генеральним писарем, а після І. Самойловича – гетьманом України.

Ставши гетьманом, він був змушений підписати Коломацькі статті, що обмежували й без того куцу автономію України і владу гетьмана. Гетьман за ними мав бути слухняним виконавцем царської волі. За Мазепи внутрішнє життя України стабілізувалося. В цей час в Україні зростає шляхетське землеволодіння, офіційно вводиться панщина (2 дні на тиждень). Оскільки сам гетьман був великим землевласником, він сприяв цим процесам. Бувши близьким другом російського імператора Петра І, він виконував всі його накази.

У 1702 р. у Мазепи з'явився небезпечний конкурент в особі фастівського полковника С. Палія, що підняв повстання на польському Правобережжі з метою визволитися від поляків та об'єднати Україну. Палій був прихильником козацького, демократичного ладу в Україні, а Мазепа – аристократичного, тому за доносами Мазепи Палій був усунутий та за вказівкою Петра І засланий до Сибіру.

Північна війна Росії зі Швецією підривала сили України, і гетьман вирішив скористатися поразками російського війська у перший період війни. З 1706 р. він розпочинає таємні зносини зі шведським королем Карлом XII, а в 1708 р. переходить на його бік з метою відірвати Україну від Росії. Водночас він укладає договір з польським королем про перехід України під владу Польщі. Однак у червні 1709 р. шведські війська під Полтавою зазнали поразки, через яку стали нездійсненими плани гетьмана. Мазепа врятувався втечею до Молдови, де й помер в 1710 році.

Одним з найважливіших напрямків діяльності гетьмана була підтримка культури – він виділяв значні кошти на розвиток освіти, мистецтва, архітектури. Мазепа мав чудову бібліотеку у Батуринському палаці, сприяв перетворенню Києво-Могилянського колегіуму на академію. Він був покровителем і меценатом української церкви і – за його сприянням споруджено 12 храмів у стилі «мазепинського бароко», школи, бурси, шпиталі у Києві, Чернігові, Переяславі. Йому присвячували свої твори видатні культурні діячі. Так ректор Академії Ф. Прокопович написав віршовану драму «Володимир» у якій порівнював Мазепу з князем Володимиром. Мазепа знав декілька мов, автор віршів – «Дума»,, «Пісня». «Псальми».