Объяснение:
Князь Василь Федорович володів сильним впливом у політичних колах Литви і Польщі. Він закликав литовців боронити свої литовсько-руські права проти зазіхань Польщі. На чолі свого війська кн. Василь відстоював незалежність України і Литви, воюючи на боці Свидригайла проти Польщі. Василь Красний не раз боронив Волинь від нападів татар.
У 1450 р. кн. Василь Острозький звів новий дерев’яний замок у Дубні, трохи вище за рельєфом від старого, збудованого Федором Острозьким. Це стверджують у своїх працях дослідники: Кардашевич, Мечислав Орлович і митрополит Іван Огієнко, а також автори статті про Острозьких в інтернеті Марія Станьчик, Марія Сосядович і Єва Станьчик.
Помер кн. Василь Острозький в Острозі і був похований у криптах Богоявленської церкви, ним же збудованої, але його внук, кн. Костянтин Іванович, переніс останки до Києво-Печерської лаври й поховав поруч з його батьком, преподобним Феодосієм (Федором).
Талановитий воєначальник Князь Іван Васильович Острозький
(? – 1466) –
Талановитий воєначальник, уславлений перемогами над татарами.
Старший син кн. Василя Красного, який отримав у спадщину Острог і продовжив лінію князів Острозьких.
Однією з вагоміших його перемог була в битві під Теребовлею на Поділлі в 1454 р., коли у полон було взято 9000 татар.
На Дубенщині кн. Іван Васильович володів маєтками Конюхи, Озеряни, Рапатів, які набув у 1463 р.
Молодший син кн. Івана, Костянтин, у 37 років став Великим литовським гетьманом, другою особою після Великого князя.
Захисник землі Волинської Князь Костянтин Іванович Острозький
(1460-1530) –
Неординарна особистість, найбагатший магнат Великого князівства Литовського і Корони Польської, Гетьман Великий литовський (1497 – 1500, 1507-1530 рр.), староста брацлавський, звенигородський і вінницький, маршалок землі Волинської і староста луцький, каштелян віленський і воєвода трокський; переможець у 60 битвах з турками, татарами, Москвою.
Бессарабская губерния составляла крайний юго-западный угол россии, между прутом на западе и днестром на севере и востоке; дунай (собственно, северный, килийский рукав его) составлял границу на юге, чёрное море на юго-востоке, лишь на крайнем северо-западе губерния не имела хорошо определённых естественных границ; от австрийской области буковины её отделяли небольшие речки, в прут и днестр, а часть границы между ними была проведена полями. прут и дунай отделяли бессарабскую губернию от румынского королевства, именно первый от молдавии, а второй от присоединенной к румынии по берлинскому трактату добруджи. бессарабия, или цара басарабяскэ, то есть земля бессарабов, как называют её молдаване, носит это имя не давно, едва ли не с начала xix века или с конца xviii. в влахо-болгарских грамотах xv—xvii вв. бессарабом именовалась вся валахия с присоединением к ней бабадагской области близ дуная. в позднейших документах имя бессарабии придаётся буджаку, или ногайской степи, составлявшей южную часть бессарабской губернии. территория бессарабской губернии занимала площадь в 44 399 км? . по данным энциклопедического словаря брокгауза и евфрона — 40 096,6 кв. вёрст (45 631,7 кв. км)
Объяснение:
