Iсторична тема- одна із традиційних, провідних тем в українській літературі. З давніх давен нашим предкам доводилося відстоювати власне право на життя у протиборстві з тими, хто намагався це право відняти. Тому не випадково темою переважної більшості творів давньої української літератури є тема збройної боротьби нашого народу проти завойовників, які посягали на його свободу і суверенітет. У давньому літописі "Повість временних літ" Ярославу Мудрому присвячені рядки: "I стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися, і ченці-чорноризьці помножуватися, монастирій храми будуватися і возвеличуватися. У 1037 році престол у Києві завоював Ярослав Мудрий. Він одним із перших серед київських князів зрозумів величезне значення книжної мудрості як для кожної окремої особи, так і для країни в цілому. Жанр літопису був запозичений нашими предками із візантійської літературиі відтворював історичні події у їx строгій хронологічній послідовності. Вчений доводить, що Найдавніший літопис у самостійному вигляді до наших днів не зберігся, а його окремі частини досить органічно увійшли до "Повісті врем'яних літ", автором) якої вважається монах Києво-Печерського монастиря Нестор.
Главная Лента времени Великое княжество Литовское и Русское Великое княжество Литовское и Русское 1362 Литовские князья Гедимин (1316-1341) и Ольгерд (1345-1377) всего за несколько десятилетий объединили вокруг своего молодого государства осколки Западной и Южной Руси - Полоцк, Минск, Киев (1362), псковские, смоленские, черниговские земли… Великое княжество Литовское и Русское от Балтики до Черного моря. ВЕЛИКОЕ КНЯЖЕСТВО ЛИТОВСКОЕ И РУССКОЕ ПРИ ОЛЬГЕРДЕ В XIV-XV вв. Великое княжество Литовское и Русское было реальным соперником Московской Руси в борьбе за господство в Восточной Европе. Оно укрепилось при князе Гедимине (правил в 1316-1341 гг.). Русское культурное влияние в это время здесь преобладало. Гедемин и его сыновья были женаты на русских княжнах, при дворе и официальном делопроизводстве господствовал русский язык. Литовской письменности в то время не существовало. Вплоть до конца XIV в. русские области в составе государства не испытывали национально-религиозного гнета. При Ольгерде (правил в 1345-1377 гг.) княжество фактически стало доминирующей державой в регионе. Особенно позиции государства укрепились после того, как в 1362 г. Ольгерд разбил татар в битве при Синих водах. Во время его правления в состав государства входили большая часть нынешней Литвы, Белоруссии, Украины и Смоленской области. Для всех жителей западной Руси Литва стала естественным центром сопротивления традиционным противникам - Орде и крестоносцам. Кроме того, в Великом княжестве Литовском в середине XIV века численно преобладало православное население, с которыми язычники-литовцы уживались довольно мирно, а иногда случавшиеся волнения быстро подавляли (на пример, в Смоленске). Земли княжества при Ольгерде от Балтики до Причерноморских степей, восточная граница проходила примерно по нынешней границе Смоленской и Московской областей. Налицо были тенденции, ведущие в сторону складывания нового варианта русской государственности на южных и западных землях бывшей Киевской державы. (Источник информации - портал История.РФ, https://histrf.ru/lenta-vremeni/event/view/vielikoie-kniazhiestvo-litovskoie-i-russkoie)
