Ковче́г — ящик, короб, сундук, вместилище для чего-либо. Для свитков. Ковчег Завета — святыня иудеев, содержавшая Скрижали Завета с Десятью заповедями
Ве́тхий Заве́т — первая, древнейшая из двух (наряду с Новым Заветом) часть христианской Библии, заимствованная в христианстве из Танаха (древнего еврейского Священного Писания) и в православии и католицизме из других древних еврейских религиозных книг. В Ветхий Завет во всех христианских конфессиях входит 39 книг Танаха, являющегося общим священным текстом иудаизма и христианства. Кроме того, в православии и католицизме в Ветхий Завет включаются дополнительные книги, в православии называемые неканоническими, в католицизме — второканоническими. В протестантизме дополнительные книги в Ветхом Завете отсутствуют, и состав книг Ветхого Завета полностью соответствует составу книг Танаха.
Би́блия (греч. βιβλία — мн. ч. от βιβλίον — «книга», греч. βύβλος — папирус, производился в городе Библ) — собрание текстов, являющихся священными в иудаизме и христианстве. В иудаизме Священным Писанием является Танах, именуемый также еврейской Библией, в христианстве — Ветхий Завет (Танах и дополнительные священные книги) и Новый Завет. Книги Танаха составляют иудейский канон (греч. κανών — норма, правило). Книги Танаха и Нового Завета являются каноническими во всех христианских конфессиях. Различия в Библиях различных Церквей и конфессий состоят в наличии дополнительных книг и отрывков в Ветхом Завете и некоторым отличием в переводе. В православии эти дополнительные книги и отрывки названы неканоническими или «анагиноскомена» («рекомендуемые для чтения»), в католицизме — второканоническими, в протестантизме — апокрифическими.
Серед бейліків Коптського султанату було кілька досить великих за розмірами. Але зародком нової могутньої держави став невеликий Османський бейлік. Коли в 1299 р. певдоволені піддані вигнали з Коні останнього сельджуцького султана, Осман позбув влади свого сюзерена. Із того часу офіційно фіксується утворення Османської держави. Свою назву вона отримала від імені Османа. Від нього ж походить і найменування нового тюркського народу — турків-османів.
Шляхом завоювань Осман розширив свої володіння, однак був змушений сплачувати невелику данину монголам. Тільки його син і спадкоємець Орхан (1326-1362) здобув цілковиту незалежність від монголів і провів ряд реформ. Передусім він наказав карбувати власну срібну монету - акче (1,2 г срібла), завершив формування централізованого державного апарату на чолі з великим візиром (першим міністром). Себе Орхан титулував султаном. Він створив особисту султанську гвардію — яничарів - піше вііісько. яке перебувало на державному утриманні. Яничарами ставали хлопчики-християни, яких зазвичай силоміць відбирали від батьків. Діти вивчали турецьку мову та приймали іслам. Яничарам забороняли одружуватися. Вони були озброєні списами, шаблями, кинджалами. Командира яничари обирали собі самі й називали його ага. Це була мужня людина, яка пройшла всі яничарські посади, починаючи з найнижчої. Саме ага мав честь роззувати султана, коли той заходив у мечеть. В одному з приміщень воїнів-яничарів стояв навіть троп для султана, адже вони вважалися його надійним добірним військом.
