тема образование первых государств таблица вопросы территории время создания занятия населения управления если есть курсовую царство тюркский Каганат казахский Каганат Великая Булгария скифского царства

На территории восточного дешт-и-кыпчака из золотой орды (улус джучи) выделилась ак орда. в xiv веке вся территории казахстана, кроме семиречья, входила в ак орду. ставка г. сыгнак. первым ханом был сасы-бука из рода орда еджена. ему подчинялись удельные владетели, осуществляемые в пределах своих уделов. расцвет государства наблюдается при урус-хане, правившем в 60-е - 70-е годы xiv века. ак орда в союзе с могулистаном воевала с государством эмира тимура. в 1423-1428 гг правил последний хан ак орды - барак. могулистан в xiv веке в юго-восточном казахстане в результате распада государства чагатаидов образовалось государство могулистан. его населяли, преимущественно, усуни, , дулаты. ставка - город алмалык. глава феодальной знати эмир пуладчи - основатель могулистана, назначил в 1347 году ханом тоглук-тимура. политическим главой был хан, ему в улусбек родом из дулат. первое упоминание о могулистане встречается у мухаммеда хайдара дулати в книге «тарихи рашиди». хызр-ходжа признал себя и могулистан зависимым от тимура, при мухаммед-хане могулистан стал независимым от тимура. мухаммед-хан упорно насаждал в могулистане ислам. вайс-хан отличился в борьбе с ойратами. могулистан распался в борьбе с тимуром. в xvi веке могулистан вошёл в казахское ханство. ногайская орда после распада золотой орды к середине xv века возникло самостоятельное государство на территории западного казахстана - ногайская орда (первоначальное название мангытский юрт). обособление ногайской орды как полунезависимого владения началось при едыге, который правил в золотой орде (1396-1411). окончательно она обособилась при сыне едыге hyp ад-дине (1426-1440). господствующим племенем в ногайской орде были мангыты. термины "но-гай", "ногайцы", "ногайская орда" появились в в начале xvi века. ногайцы имеют монголо-кыпчакское происхождение и связаны с племенами xiii века, входившими в состав войска ногая, золотоордынского темника из рода джучи. в ногайской орде политическая и власть находилась в руках мангытских эмиров - потомков едыге. в состав ногайской орды входили наряду с мангытами также кунграты, найманы, аргыны и другие племена, непосредственно участвовавшие в процессе формирования казахской народности. ханство абулхаира ханство абулхаира (в письменных источниках - государство кочевых узбеков). при распаде ак орды власть захватил шайбанид абулхаир. он правил 1428-1468гг на территории восточного дешт-и-кипчака. государство абулхаира располагалось от урала на западе до на востоке. ставка - город сыгнак (до сыгнака были города: тара и орда-базар). в 1457 году абулхаир был разбит калмыками под городом сыгнаком. этим воспользовались султаны жаныбек и керей и откочевали в долину реки чу. абулхаир пошёл за ними в поход в 1468 году и умер в пути. ханство распалось. о ханстве писал кухистани в книге «абулхаирхани».

Сьогодні проблеми вербальної комунікації, зокрема мистецтва мовлення, досліджує низка дисциплін, центральною із них вважають риторику (зокрема ораторське мистецтво), яка спирається на низку дисциплін - філософію, логіку, психологію, педагогіку, етику, естетику, літературознавство, лінгвістику. Ораторське мистецтво можна вважати лише одним із напрямів риторики.
Риторика як наука і власне термін “риторика” сягають своїм корінням грецької античності. Саме у цей період античні філософи порушили питання, які визначили шляхи розвитку цієї науки. Прикметно, що давні вчені не обмежували проблематику науки лише мовленням. Вони вважали, що риторика охоплює значно ширше коло завдань. Відомий софіст і ритор Горгій та його послідовники вважали риторику інструментом громадянського керування. Аристотель вважав, що суспільно державний устрій є насамперед мовною організацією суспільства. Античний філософ бачив цю науку як “здатність знаходити можлив переконання щодо кожного даного предмета” [8].
Саме з огляду на це у наш час ораторське мистецтво вважають одним із специфічних видів людської діяльності, який можна опанувати як будь-яку іншу діяльність.
Ю.Рождественський, пишучи про погляди давніх мислителів, зазначає: “Майстерність красномовства в умовах демократії життєво необхідна, тому що кожен громадянин поліса в умовах демократії перебуває в потенційній небезпеці від своїх співгромадян. Будь-який із співгромадян може, так би мовити, міцно “причепитися”, звинуватити іншого з вигодою для себе, покликати до суду і виграти суд, відняти майно і життя. Отже, вправність у мові допомагає захиститися й в умовах аристократичного сусідства, і, у разі потреби, у судовій боротьбі. Якщо ж громадянин бажає запропонувати місту що-небудь, то він зіштовхується з громадською думкою, яка завжди консервативна й ситуативна в тому сенсі, що натовп судить всякі пропозиції стосовно своєї думки, яка міняється у зв’язку з поточними подіями. У цьому випадку вправність у красномовстві допомагає переконати співгромадян погодитися на пропозицію. Всяка самодіяльна і заповзятлива людина відчуває перешкоди через громадську думку і, пропонуючи нове, завжди ризикує і життям, і майном. Вправність у красномовстві... допомагає людині посісти вигідніше становище в суспільстві, завоювати певну пошану співгромадян і поліпшити свої матеріальні справи” [75].
Сучасний комунікативний р описують як поєднання різних дискурсів, як-от: юридичний, медичний, бюрократичний, підприємницький,