Объяснение:
Юрта кочевников является очень простым и удобным жилищем. Она собирается и разбирается за очень короткое время – примерно за час. Для погрузки на вьючных животных обычно было достаточно одного верблюда или же двух лошадей.
Юрта состоит из двух основных компонентов: кошмы для покрытия и деревянного каркаса. Материалом для кошмы служит овечья шерсть. Деревянный каркас делится на три части: кереге – основа юрты, решетчатая стенка. Кереге поддерживается через уыки – специальные жерди. Купольное навершие юрты – шанырак – имеет круглую или конусообразную форму.
Костюм кочевников представляет собой достаточно сложное конструктивное решение с приемами декорирования, а также с применением уникального состава натуральных красителей. В результате анализа красных и синих красителей было установлено, что текстиль содержит подлинный пурпур, индиго и является уникальным артефактом искусства крашения VI - V вв. до н.э. Для окраски текстиля активно использовались также красильные червецы (кокциды) - тепло- и влаголюбивые насекомые.
Балбалы являются интересным и необычным элементом культурного кода тюркских народов, которой к настоящему времени был утрачен, скорее всего, под влиянием ислама вытеснившего традиционные верования и запрещавшего изображение людей и животных.
В основном мастера изображали образы мужчин (грозных воинов). Зачастую правой рукой или обеими руками они держат посуду различной формы. В некоторых случаях образ представал в одеянии и с кинжалом на поясе. Каменные изваяния — балбалы позволяют нам получить представления о внешнем виде, одежде, украшениях, оружии и другую информацию о той эпохе. Места расположения балбалов говорили о территориях расселения кочевников, границах созданных ими государств.
ответ: Лови
Объяснение:
У середні віки життя людини як і за античної доби продовжувало залишатися залежним від природно-кліматичних умов. Саме вони визначали б життя, заняття і навіть характер людини.
У ранньому середньовіччі (V-Х ст.), коли клімат порівняно з античними часами став більш вологим і теплим, більша частина Європи була вкрита лісами. Навіть в Італії та Іспанії, де за античних часів було розорено багато земель, лісів було більше ніж полів. Серед цього лісового моря були розкидані невеликі поселення, до яких прилягали клаптики землі, що оброблялися для вирощування городини, бобових та зернових культур.
У період раннього середньовіччя були в основному втрачені традиції землеробства античних часів, тому господарства селянина як правило орієнтувалося на освоєння лісових ресурсів. Ліс у ті часи був основним джерелом життя і доходів. Туди виганялися пастися череди худоби. Там, особливо в дубових лісах, восени набирали жиру свині, відгодовуючись на жолудях. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м`ясної їжі. У лісі заготовлювалися дрова для опалення і виготовлялося деревне вугілля, важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці і зброї. Ліс давав і будівельні матеріали, бо камінь у ті часи для будівництва був рідкістю. Крім того ліс був місцем для збирання всіляких плодів і ягід, які вносили розмаїття у убогу їжу людини середньовіччя. Особливо важливим для тих часів був мед диких бджіл, враховуючи ту обставину, що цукру тривалий час не знали. У лісі збиралися всілякі смолисті речовини для виготовлення факелів і світильників. Також заготовлювалися кора дуба, без якої не можливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того у лісі і на галявинах збирали лікарські рослини – єдині лікарські засоби тих часів.
