Приведите 3 аргумента из труда историка Рашид-ад-дина об обороне Отрара подтверждающих героизм его жителей «У Отрара с обеих сторон сражались в продолжение пяти месяцев. Наконец, дело жителей Отрара дошло до отчаянного положения; Караджа дал согласие на изъявление покорности и сдачу города, но Каир хан,  никак не думал об утверждении этого решения, употреблял усилия и старания и не соглашался на мир, под тем предлогом, что «Я не буду неверен благодетелю». По этой причине Караджа также не настаивал более и ночной порой вышел со своим войском в ворота городские. Войско монгольское, схватив его, привели на служение к принцам. Они повелели: «Собственному господину ты не остался верен, несмотря на несколькие предыдущие права милости; как же можно нам рассчитывать на твое единодушие?» Они умертвили его со всеми нукерами, город взяли, выгнали всех людей, как стада баранов, вон из города, и все, что нашлось, разграбили. Каир-хан с двадцатью тысячами человек ушел в крепость; по пятидесяти человек они выходили и были убиваемы. В течение месяца война не прекращалась. Каир-хан остался с двумя людьми: постоянно отбиваясь, он сражался. Войско монгольское стеснило его в укреплении: он ушел на кровлю и не сдавался. Те два нукера также были убиты. Не оставалось оружия. После этого он кидал кирпичи и постоянно сражался. Монголы постепенно окружили его и схватили. Стену и укрепление они сровняли с землей. У народа и ремесленников, тех, которые от меча, некоторых угнали к толпе Бухары, Самарканда и тех пределов, а Каир-хана умертвили в Кок - Сарае, и оттуда они ушли».

землі Лаконській початково жили лелеги, потім прийшли ахейці з царського роду, спорідненого з Персеїдами, місце яких пізніше заступили Пелопіди. Після завоювання Пелопоннесу дорійцями Лаконія, найменш родюча і незначна область, внаслідок обману при жеребкуванні, дісталася неповнолітнім синам Арістодема, Еврісфену і Проклу. Їх нащадків пізніше називали двоєвладними династіями Агіадів (за іменем Агіда, сина Еврісфена) і Евріпонтидами (за іменем Евріпонта, онука Прокла).

Головним містом Лаконії невдовзі стала Спарта, розташована поблизу давніх Амікл, які, як і решта ахейських міст, втратили свої політичні права. Поруч з пануючими дорянами і спартіатами, населення країни складалося з ахейців, серед яких виділяли періеків (περίοικοι) — відтепер позбавлених політичних прав, проте особисто вільних із власним нерухомим майном, та ілотів — в покарання позбавлених своїх земельних ділянок і обернених на рабів. Довгий час Спарта нічим не виділялася між доричними державами. Зовнішні війни вона вела з сусідніми аргівянськими і аркадськими містами, а всередині держави періодично розгорталась незгода доричної аристократії з царською владою.

Тільки з часів Лікурга і після нього настало піднесення Спарти. Оскільки в основу лікургових законів лягло знання народного характеру, то Спарта віднині стала найголовнішою представницею доризму. Знову пробуджений дух насамперед виявився в остаточному підкоренні залишків ахейських жителів царями Харілаєм, Телеклом, Алкаменом, потім в боротьбі проти спорідненої Мессенії, яка виникла із суперечки про денфеліатські прикордонні землі.

Кочовики́, або кочівники — народ, плем'я, або люди, що кочують; не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше.

Пектора́ль (з лат. пектус - груди) - шийна прикраса, що закривала груди, часом і плечі. Очевидно, походить від частини бойового обладунку, що захищав верхню частину грудей, плечі та горло.

Скіфські могили (або скіфські кургани) — поховальні пам'ятники скіфського часу, у формі земляного насипу над поховальною ямою.

Звіри́ний стиль — назва художнього стилю, поширеного в мистецтві кількох стародавніх культур. Основною тематикою зображень були тварини або ж частини їх тіла, та складних композицій з них, звідки й назва.