Під час гітлерівської окупації збережені колгоспи та радгоспи були перейменовані на: а)вільні господарства
б)громадські господарства
в)спільні господарства
г)великі господарства

Цар володів абсолютною владою над народом. Сенат був слабкою ланкою, здатною здійснювати лише незначні адміністративні повноваження. Так що Римом управляв фактично абсолютний монарх. Основна функція Сенату полягала у здійсненні його побажань.  

Верховна влада держави була покладена на царя, який мав наступні повноваження:

- Виконавча влада

- Головний суддя

- Головний законодавець

Замість царя і для попередження деспотизму новий уряд обрав консулів, двох за кількістю. Ці особи не були обрані населенням, а були призначені всенародним зібранням. Кожен консул відбував однорічний, непослідовний термін, хоча міг відбувати другий чи третій термін пізніше. Як політичні, так і військові глави держав, консули мали верховну виконавчу владу, командуючи армією, головуючи в Сенаті та пропонуючи законодавство; однак, як гарантія, кожен консул мав можливість накласти вето на рішення іншого. Як символ своєї влади, вони носили традиційну вовняну тогу з фіолетовим обрамленням, сиділи на спеціальному кріслі. В них було щонайменше шість спеціальних помічників. Після закінчення однорічного терміну вони притягувались до відповідальності перед народними зборами за будь-які прийняті рішення або вжиті дії. Багато консулів розширяли свої повноваження, стававши проконсулами, губернаторами однієї з багатьох римських провінцій. Спочатку, посада консула була відкрита лише для патриціїв; плебеї отримали право на неї у 367 р. до н.е. Законодавчо у 342 р. до н.е. було передбачено, що один з двох консулів повинен бути плебеєм. До відомих постатей, які служили консулами, належать Юлій Цезар, Марк Красс, Помпей та Марк Антоній.

Объяснение:

Декабря 1991 г. во время встречи в белоруссии в беловежской пуще, проведенной в тайне от советского президента, лидеры трех славянских республик б.н. ельцин (россия), л.м. кравчук (украина), с.с. шушкевич (белоруссия) заявили о прекращении дейсвия союзного договора 1922 г. и создании снг - содружества независимых государств. в сепаратном межгосударственном соглашении говорилось: "мы, руководители республики беларусь, рсфср, украины, отмечая, что переговоры о подготовке нового союзного договора зашли в тупик, объективный процесс выхода республик из состава союза сср и образование независимых государств стал реальным фактом… заявляем об образовании содружества независимых государств, о чем сторонами 8 декабря 1991 г. подписано соглашение". в заявлении трех руководителей говорилось, что "содружество независимых государств в составе республики беларусь, рсфср, украины является открытым для присоединения всех государств-членов союза сср, а также для иных государств, разделяющих цели и принципы настоящего соглашения". декабря на встрече в алма-ате, на которую советский президент не был приглашен, одиннадцать бывших советских республик, а теперь независимых государств, объявили о создании содружества по преимуществу с координационными функциями и без каких-либо законодательных, исполнительных и судебных полномочий. оценивая впоследствии эти события, бывший президент говорил, что считает, что в вопросе о судьбе одни выступали за сохранение союзного государства с учетом его глубокого реформирования, превращения в союз суверенных государств, другие - против. в беловежской пуще за спиной президента и парламента страны все мнения были перечеркнуты, и был уничтожен. с точки зрения и политической целесообразности трудно понять, зачем бывшим советским республикам нужно было "сжигать дотла" все государственные и связи, но не следует забывать, что кроме ярко проявившихся процессов национального самоопределения в советских республиках был факт борьбы за власть. и этот факт сыграл не последнюю роль в решении б.н. ельцина, л.м. кравчука и с.с. шушкевича, принятом в беловежской пуще о прекращении действия союзного договора 1922 г. крушение подвело черту под советским периодом современной отечественной . распад советского союза к наиболее впечатляющей со времен второй мировой войны геополитической ситуации. фактически это была настоящая геополитическая катастрофа, последствия которой и сегодня отражаются на , политике и социальной сфере всех бывших республик советского союза.