головною причиною початку гуситських воєн була загальна криза католицької церкви, загальне невдоволення тодішніми церковними порядками призвело до того, що проповіді Яна Гуса отримали величезний успіх серед чехів. Католицька церква ж замість того, щоб спробувати вирішити свої внутрішні проблеми, пішла шляхом ескалації конфлікту, стративши «незручного» проповідника, який говорив про «незручні речі», що викликало масове обурення чехів, які вважали (і вважають) Яна Гуса своїм національним героєм. Кажуть, йдучи на багаття, Ян Гус вигукнув: «я то гусь, але за мною прийде лебідь». Ці слова виявилися пророчими, так як через 100 років лебідь дійсно прийшов. Звали його Мартін Лютер, з якого почалася Реформація. Наслідки Реформації віддалися ще більш нищівними для Європи релігійними війнами між католиками і протестантами, в порівнянні з якими гуситські війни були легким подихом вітерця. Проте, саме діяльність Яна Гуса та гуситські війни були предтечею Реформації, що оголила глибоку кризу католицької церкви в пізньому середньовіччі.
Ще одним важливим наслідком гуситських воєн стала зміна підходу до військової справи. Важкоозброєний броньований лицар більше не міг відчувати себе в безпеці. Будь-який селянин, який навчився за місяць мушкетній стрільбі, міг запросто вбити благородного лицаря одним влучним пострілом. По суті саме гуситські війни стали заходом епохи лицарства, початком їх кінця, показавши всю неефективність старої лицарської тактики, ненадійність їх броні і обладунків. Гусити показали світові, що завдяки злагодженим діям, вмілим командам, звичайне селянське ополчення може перемогти будь-яке лицарське військо.
А після все більшого входження в ужиток вогнепальної зброї, яку незабаром почали активно використовувати всі європейські армії, стало зрозуміло, що лицарські обладунки взагалі не потрібні, бо наскільки міцними вони б не були, від кулі лицаря вони не врятують. Середньовічні лицарі зі своїми обладунками і мечами назавжди відійшли в історію…
Объяснение:
