Архітерктурні памяти Русі-України

Религиозные или гугенотские войны — серия затяжных гражданских войн между католиками и протестантами (гугенотами) , которые раздирали Францию при последних королях династии Валуа, с 1562 по 1598 годы. Во главе гугенотов стояли Бурбоны (принц Конде, Генрих Наваррский) и адмирал де Колиньи, во главе католиков — королева-мать Екатерина Медичи и могущественные Гизы. На ход событий во Франции пытались влиять её соседи — Елизавета Английская поддерживала гугенотов, а Филипп Испанский — католиков. Войны закончились восшествием Генриха Наваррского на французский престол и изданием компромиссного Нантского эдикта (1598). 

«Завоевание королевства» 1589—1593 

Наваррский король принял французскую корону под именем Генриха IV, но в первые годы своего правления ему приходилось защищать свои права на трон от оставшихся Гизов — герцога Майенна, который держал в своих руках Нормандию, и герцога Меркёра, который, прикрываясь правами жены, пытался восстановить суверенность Бретани. 

В марте 1590 года новый король одержал важную победу при Иври, но попытки взять Париж и Руан не приносили успеха ввиду противодействия испанцев во главе с Алессандро Фарнезе, которые, вопреки салическому порядку престолонаследия, пытались посадить на престол внучку Генриха II по женской линии — инфанту Изабеллу Клару Евгению. 

К 1598 году Франция была окончательно объединена под скипетром Генриха IV. Испанская корона признала это по Вервенскому миру. В том же году был издан знаменитый Нантский эдикт, признавший свободу вероисповедания и положивший конец религиозным войнам. После смерти Генриха IV их возобновит кардинал Ришельё своим противостоянием с Анри де Роганом у стен Ла-Рошели.

На початку V століття н. е. в Британії припинилося панування Римської імперії у зв’язку з її розпадом. На зміну римлянам прийшли англосакси, і Британія стала називатися Англією. Скандинавські вікінги вторглися в північні і східні області Англії, але Уельс і Шотландія при цьому залишилися під владою племен кельтів. У 1066 році Англію завоювали нормани (вікінги, кото жили на півночі Франції).
У VIII–IX ст. схід Англії неодноразово піддавався набігам вікінгів, які засновували тут колонії, вводили свої звичаї. Пізніше ця місцевість, де збереглася скандинавська правова система, стала називатися Данелаг, тобто область датського права. Нарешті 1066 р. країну захопили нормани, які поклали початок новій англійській державі.
Звичайно, історія Англії настільки багата різноманітними подіями, що переказати їх усі в межах однієї статті неможливо. Ми лише згадаємо деякі яскраві моменти. Такою є, наприклад, Війна Червоної та Білої троянд, в результаті якої країну було об’єднано під владою Тюдорів. Червоно-біла троянда Тюдорів і нині вважається державною емблемою Англії. XVI ст. відзначилося розривом з католицьким Римом і появою англіканської церкви. Хоч як парадоксально, але її засновник, велелюбний король Генріх VIII, спочатку був противником Реформації, полемізував із Лютером і навіть отримав від папи титул «захисник віри».
За Реформацією послідувала кривава революційна епоха, яка відкрила для Англії шлях до промислового перетворення і подальшого капіталістичного розвитку. 1707 р. Англійське королівство (включаючи князівство Уельс) об’єдналося з Шотландією, було засновано сучасну Велику Британію. 1800 р. до неї було приєднано Ірландію, яка 1922 р. розпалася і частково стала незалежною державою. 1952 р. на трон зійшла нинішня королева Єлизавета II, яка нещодавно відсвяткувала діамантовий ювілей свого правління.