ответ:Зовнішня політика Внутрішня політика
соціально-економічна культурно тницька
1. Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів. 2. Відновив торговельні зв'язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни. 3. 1705 р. Установив таємні зв'язки зі ставлеником Швеції – польським королем Станіславом Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом XII. 4. 1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб'єкта. 5. 1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією. 1. Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій. 2. Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями. 3. Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів. 4. Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести. 5. Намагався за до зв'язків з царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини. 6. Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення. 7. Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку. 1. Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії. 2. Добився від царської влади надання у 1701 р. Києво-Могилянській колегії статусу академії. 3. Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів – на його кошти було збудовано 12 і реставровано 20 храмів. 4. Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами. 5. Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псалми» та ін. 6. Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини
Объяснение:
Новгородская земля была расположена на северо-западе Руси. Новгород - один из крупнейших городов древности, торговый и ремесленный центр. Получив известность уже в IX веке в качестве центра славянских племен на северо-западе Руси, Новгород быстро набирает силу и становится соперником Киева. Обширны были и колониальные владения Новгорода: они тянулись далеко на север и северо-восток до Северного Ледовитого океана и Урала. Зависимое население платило дань новгородцам, что являлось дополнительным источником обогащения власть имущих. Новгород хорошо был известен за рубежом и поддерживал постоянные торговые отношения со Швецией, Данией, Голландией, Ганзейским союзом.1
