Після смерті старшого брата Вишеслава переведений до Новгорода[4]. 1014 року намагався унезалежнитися від Києва, відмовився виплачувати батькові данину (Володимир готував похід на Новгород, але 15 липня 1015 року помер). Взяв участь у міжусобній боротьбі за владу з братами, в якій загинули Борис, Гліб і Святослав. 1019 року переміг київського князя Святополка на Альті. 1026 року уклав угоду із братом Мстиславом, поділивши Руську землю по Дніпру; отримав Київ з Правобережжям, а Мстислав — Чернігів з Лівобережжям.
Древнерусские летописцы поднимают тему мудрости Ярослава начиная с «похвалы книгам», помещённой под 1037 годом в «Повести временных лет», которая состояла, по их сказаниям, в том, что Ярослав мудр потому, что построил храмы Святой Софии в Киеве и Новгороде, то есть посвятил главные храмы городов Софии — премудрости Божьей, которой посвящён главный храм Константинополя. Тем самым Ярослав объявляет, что русская церковь стоит наравне с церковью византийской. Упомянув о мудрости, летописцы, как правило, раскрывают это понятие, ссылаясь на ветхозаветного Соломона.
(Ps. Я не знаю,что такое эссе)
