Протягом цього періоду Китай збагатив світову культуру такими важливими винаходами, як:
компас,
спідометр,
сейсмограф.
У Китаї також вперше з’явилися:
папір,
книгодрукування,
шрифт,
порох,
стремена,
гармати,
мореплавні пристрої (румпель, багатоярусні вітрила).
Пізніше було винайдено механічний годинник, пристосування для шовкоткацтва.
Китайська наука досягла значних результатів.
У галузі математики знали десятичні дроби, нулі, так званий трикутник Паскаля.
Відомі методи стародавньої медицини Китаю, Тибету та Монголії: масажі, голковколювання, припікання, вживання "кореня безсмертя" жень-шеня. У Китаї вперше була написана "Фармакологія".
Високого статусу досягли астрономія, фізика, гідротехніка, будівництво фортець.
На 4 тисячі кілометрів простяглася Велика китайська стіна (основну її частину збудовано у період династії Цинь).
Будівництво Великого каналу, який з’єднав Пекін з Ханчжоу, почалося у VI ст. до н. е. і продовжувалося майже дві тисячі років. Істотну роль у культурних контактах із світом відіграв Великий шовковий шлях, який було прокладено в ІІ ст. до н. е.
Своєрідним є й китайське мистецтво.
Народна музика важлива для збереження ідентичності численних народів Індії. У період мусульманського завоювання індійська музика увібрала й асимілювала ряд традицій й інструментів арабської музики, а в період європейського колоніального панування — елементи й інструменти музики Європи. Попри це у XX столітті зусилля багатьох індійських музикантів були спрямовані на збереження і примноження національних традицій. Було відкрито ряд спеціалізованих науково-освітніх установ, зокрема Делійська академія музики, танцю і драми (Санґіт Натак Академі), Національний центр виконавських мистецтв в Бомбеї, Мадраська музична академія. Індійська музика стала одним зі значних компонентів музичної розмаїтості загальносвітової культури, її вплив яскраво проявився у творчості Джона Колтрейна, Джорджа Харрісона та інших музикантів.
