Магнатами називали високопоставлених вельмож, можновладців, князів. Магнат - людина високого соціального стану, шляхетського походження. Якщо людина мала великі статки або ж мала зв'язки з аристократією, то вона мала право іменувати себе магнатом.
У Великому князівстві Литовському, Руському і Жемантійському, в шляхетській республіці Речі Посполитій (Польща, Литва, Україна, Білорусь) та на початках Козацької держави магнатами називалися духовні і світські сенатори або державні радники (радні пани) і знатне шляхетство.
В Угорщині так звали представників знатних дворянських родів, князів, графів і баронів, які, згідно з Конституцією, мали спадкове право на участь в представництві і збиралися в особливій палаті.
