6. Встановіть відповідність між особою і фактом її біографії. 2) священик Української греко-католицької церкви, поет, байкар, перекладач, зачинатель нової української літератури в Галичині, ініціатор видання та автор передмови до альманаху «Русалки Дністрової»; 3) співзасновник «Руської трійці», співавтор альманаху «Русалка Дністрова», перший в історії професор та завідувач кафедри руської словесності у Львівському університеті, у 54 роки перейшов у православ'я, А I. Могильницький, БМ. Шашкевич; ВЯ. Головацький ГІ. Вагилевич; ДЛ К/Р

1206 г. — Провозглашение Тэмужина Чингис-ханом и образование на территории Монголии феодального государства. Чингисхан осуществляет свои великие реформы. Вступают в силу Ясы Чингисхана.

1207 — 1211 гг. — завоевание Сибири

1209 г. — уйгуры заявили о покорности  Чингисхану

1211-1215 гг. — Завоевание монголами Северного Китая

1215 г. — взятие Пекина

1213 г. — монголы завоевали провинции Хэбэй и Шаньдун

1218 г. — Захват монголами Восточного Туркестана и Семиречья

1219 г. — начало завоевания Средней Азии

1219-1221 гг. — Завоевание монголами Хорезма, вторжение в Азербайджан

1220 г. весна — взятие Самарканда

1220 г. — основание Чингисханом будующей столицы империи Каракорума

1223 г. 31 мая — разгром монголами объединённых сил половцев и русских у р.Калки

1224 г. — начало XVI века – Появление и расцвет Золотой Орды

1227 г. — Кончина Чингисхана

1229 г. — после двухгодичного траура созывается курултай на котором Угэдэй избирается новым ханом Монголии

1235 г., весна — великий курултай, который подвёл итоги войн с империей Цзинь и Хорезмом, а также наметил направления дальнейшей экспансии

1235 г. — Угедей провозглашает Каракорум столицей монгольской империи и начинает в нём массовое строительство

1236 г. — Монгольское войско подошло к Волге и разгромило Волжкую Булгарию

1237 — 1242 гг.  – монгольское нашестие на Русь

1240 г. — Создание неизвестным автором “Сокровенного сказания” — эпической истории монголов.

1242 г. — Монголы захватили Загреб и достигли берегов Адриатического моря

1246 г. — Провозглашение Гуюка ханом Монголии

Запорізька Січ (укр. Запорiзька Січ) - суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. - першій половині XVI ст. за дніпровськими порогами в районі острова Хортиця.
Запорізька Січ - назва ряду послідовно змінювали один одного військових і адміністративних центрів дніпровського низового козацтва з XVI по XVIII ст., Які називаються «Січ» по найменуванню головного зміцнення (військового табору) і «Запорізькими» за місцем їх розташування в пониззі Дніпра на південь від важкопрохідних дніпровських порогів .
Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям (по розташуванню за порогами Дніпра). Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості та розгульного життя кочівників, зародилося й зміцніло запорізьке козацтво.
Перші козаки з'явилися на порогах Дніпра, ймовірно, в кінці XV-го століття. У 1492 році запорізькі козаки атакували турецьку військово-морську галеру під Тягин і звільнили українців, захоплених у полон і проданих у рабство. Як писав професор Михайло Грушевський, це була перша в історії офіційна згадка про дії козаків на морі й офіційна згадка про запорожців узагалі.
Місцезнаходження Запорізької Січі в різні періоди її історії
У 1397 році золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частина Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, інші землі довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища. У перших згадках слово «козак» означало «працівник, наймит» або навпаки, тюркск. «Вільна, незалежна людина, шукач пригод, бродяга».
Під час походу польського короля Яна-Альбрехта на татар 1489 року дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. У тому ж році загони отаманів Василя Жили, Богдана і Голубця напали на Таванська переправу в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців. Згодом, скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки-слов'яни були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття, можливо також, що у своїх сусідів з тюркомовної (переважно татарської) середовища запорізькі козаки запозичили не тільки назва, а й чимало інших слів, візьме зовнішності, організації і тактики, ментальності.