Землі козацьких вільностей були визнані за запорожцями ще в XVI ст. польськими королями Сигізмундом І і Стефаном Баторієм. Пізніше автономний статус цих земель підтвердив гетьманським універсалом Богдан Хмельницький. У 1711 р. російський цар Петро І змушений був визнати цю територію Областю Війська Запорозького, а після повернення запорожців під протекторат Росії і заснування Нової Січі в 1734 р. їхні «вольності» були підкріплені указом імператриці Анни Іоанівни.
Центр січових земель розташовувався в області Великого Лугу (нинішній Нікопольський район Дніпропетровської області).
Объяснение:
