.Українська народна партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія українського міського і сільського пролетаріату.
Українська народна партія визнає соціалістичний ідеал як єдиний, котрий може остаточно задовольнити український і інші народи, знищити визиск, безправ’я, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і пануванні.
Цей ідеал такий: взагалі, знаряддя виробу - фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) - Українцям-хліборобам.
ВІЛЬНА НЕПІДЛЕГЛА САМОСТІЙНА РЕСПУБЛІКА - УКРАЇНА РОБОЧИХ ЛЮДЕЙ.
...Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що різняться умовами життя: такі: Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжжя, Кубань, Чорномор’я, Полісся, Галичина і т. д.
Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріат і, взагалі, працюючий український люд.
Відповідь:
Обов'язки шляхти, перед королем, були різні. Серед них, забезпечення озброєними воїнами на воєнні виправи. Наприклад: в 1409 році король дарує декілька сел шляхтичу з дідичим правом, а взамін той повинен виділяти на воєнні походи по 1 воїну з пікою і 5 лучників.
Набиралися рекрути з селян, або, в разі коли були бажаючі з міщан, також молодші сини безземельної шляхти могли бути офіцерами, крім того не треба забувати про козацтво, яке заробляло як наймані війська.
У замках завжди були військові формування (охорона, або саме військові формування (якщо шляхтич мав право на власне військо) - тобто навчити володіти зроєю в замках-фортецях шляхти було кому. Наприклад, у Яреми Вишневецького було військо власне, яке нічим не поступалося коронному війську. Шляхта у порубіжжі зі Степом Вільним обов'язково мала війська у маєтках - щоб боронили платників падатків та майно від татарських "візитів" за ясирем.
До того ж часи були такі, що сусіди не гребували наїздами один на одного, наприклад, у Генріка Сенкевича описано що тітка Елени Курцевич сама такі наїзди робила з синками та дворовими - це з популярної літератури.
З наукової є конкретні статті у законодавстві та судової практики про розповсюдженість практики наїздів. Широко відомий випадок наїзду старости Черкаського Чаплицького на хутір Суботів сотника Богдана Хмельницького - і яка халепа для Польської корони з цього вийшла у 1648 році.
