Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії
Во-первых человек жил в племени
«Отдельные небольшие группы людей были отдалены друг от друга огромными пространствами. Их технический опыт и производственные навыки распространялись и передавались из поколения в поколение очень медленно. Орудия труда были очень грубыми и несовершенными. Племена, в которые собирались первобытные люди, насчитывали от 20 до 140 человек. Они возглавлялись стихийно выдвинувшимися вожаками — как правило, теми, кто был значительно сильнее сородичей или выступал организатором примитивного труда. Численность и прочность племён зависели, скорее всего, от местных условий жизни и возможности пропитания, от сезона и т. д. Племена могли распадаться и увеличиваться за счет присоединения чужаков, в результате чего изменялся первоначальный состав коллектива. Стадность (а точнее - коллективизм) унаследована первыми людьми от своих предков — обезьян с присущим животному миру «зоологическим индивидуализмом». Как и у животных, у древнего человека нередко возникали столкновения между мужчинами на основе неупорядоченных половых отношений.
Разделение труда в первобытном обществе между мужчиной и женщиной.
Мужчины «давали» племени пищу (рыбную, мясную и растительную), строили дома и землянки, защищали всё население племени от врагов и нападения на деревню крупных животных, изготавливали орудия охоты (копья, дубины, лук и стрелы, кремневые ножи) и орудия для рыбалки (гарпуны, сети), благодаря трению сухого дерева добывали огонь. Иногда возникали конфликты между соседними племенами из-за территориальных претензий, из-за съеденных соплеменников или изнасилованных женщин.
Выполнение «непрерывной детородной функции» не давало возможности женщинам того времени заниматься общественно полезным трудом. Поэтому по всем экономическим вопросам (питание, одежда, строительство и ремонт землянок-бараков) женщины были полностью зависимы от мужчин. Женщины, будучи «непрерывно беременными», могли исполнять только лёгкие виды труда на территории своей деревни.
Холодная погода и голод по причине отсутствия растений на территории северного полушария Земли длился фактически 8 месяцев в году. Почти 8 месяцев в северном полушарии земного шара продолжается холодное (и голодное для первобытного человека) время года.
Растительной пищи зимой нет. Частое голодание первобытных людей в зимние месяцы приводило к высокой смертности.
Это было очень суровое время для выживания Человечества, так как мужчины без жалости пожирали женщин даже внутри своего племени. Охота в зимнее время часто на протяжении многих недель была безуспешной.
