Події революції стали наслідком загальнодержавної кризи, яка загострилась на початку 20 ст., у зв'язку з економічною кризою 1900—1903 у Російській імперії та поразкою в Російсько-японській війні 1904—1905. Безпосереднім каталізатором революційних протестів стали події Кривавої неділі (1905).
Чорносотенці — збірна назва для низки російських монархічних й ультранаціоналістичних організацій, що виникли після революції 1905 року в Російській імперії. Назву взяли від низового нижньогородського ополчення Смутного часу, під проводом Кузьми Мініна. Виступали за збереження самодержавства на основі уваровської формули «Православ'я, самодержав'я, народність». Період особливої активності чорносотенців припав на 1905–1914 роки.
Объяснение:
Севастопольське повстання 1905 року — збройний виступ матросів Чорноморського флоту і солдатів Севастопольського гарнізону, робітників порту і морського заводу, що відбувся під час першої російської революції у період з 11 (24) листопада по 16 (29) листопада 1905 року.
Відповідь:
Камень преткновения (лат. petra scandali, lapis offensionis[1]) — крылатое выражение, обозначающее препятствие на пути к достижению какой-то цели или решению какой-либо задачи[2][3].
Первоначально выражение камень преткновения встречается в Ветхом Завете в Книге пророка Исаии, где Бог говорит о себе:
будет Он освящением и камнем преткновения, и скалою соблазна для обоих домов Израиля
— Ис. 8:14
В Евангелии от Луки Христос называет себя краеугольным камнем:
Но Он, взглянув на них, сказал: что значит сие написанное: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла? Всякий, кто упадет на тот камень, разобьется, а на кого он упадет, того раздавит. И искали в это время первосвященники и книжники, чтобы наложить на Него руки, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал Он эту притчу.
— Лк. 20:17–19
Толкование данного стиха приводится в Послании к Римлянам: «А Израиль, искавший закона праведности, не достиг до закона праведности. Почему? потому что искали не в вере, а в делах закона; ибо преткнулись о камень преткновения, как написано: вот, полагаю в Сионе камень преткновения и камень соблазна; но всякий верующий в Него, не постыдится» (Рим. 9:31-33). И здесь под камнем преткновения, по мнению некоторых, (от церковно-славянского «преткнуться» — споткнуться) понимается символический камень, установленный в Сионе, о который спотыкались все неверующие и не соблюдающие законы.
Современный «Словарь библейского богословия» толкует Ис 8.14, Рим 9.33 и 1 Петр 2.8, что сам Христос становится как «камень преткновения и камень сокрушающий» в отношении «гордых неверующих»[4].
Пояснення:
