1. Объясните, что изменилось в идеологической и культурной политике государства в годы войны по сравнению с периодом 1930-х гг. 2. Почему в годы войны руководство страны изменило отношение к традиционным религиям и верующим? 3. Охарактеризуйте важнейшие достижения советских учёных и конструкторов в науке и создании военной техники в 1941–1945 гг. Благодаря чему они оказались возможными?

Несмотря на героизм и мастерство русских солдат, матросов и офицеров, особенно при героической обороне Порт-Артура и в Цусимском сражении, Россия потерпела поражение из-за прова­лов в стратегическом руководстве. Эта война (как и Крымская) показала гнилость самодержавия, поражение в ней обострило революционный кризис в стране. Война ведущаяся в интересах господствуюшего класса, а не в защиту Отечества, и несущая жертвы, страдания и тяготы народу, усиливает революционное движение, особенно при поражениях. Революционное движение в свою очередь снижает моральный дух армии в такой войне и тем самым поражениям. Такова диалектика взаимосвязи войны и революции в империалистических войнах. Падение Порт-Артура возбудило общественное недовольство, подорвало авторитет самодержавия. Ухудшение положения рабочих вызвало усиление их протестных действий.

Відродження виникло, по-перше, на ґрунті досягнень середньовічної цивілізації, зокрема, періоду пізнього середньовіччя, коли феодальне суспільство досягло найвищого розвитку і зазнало великих змін. У XIV—XV ст. відбувалося швидке піднесення економіки і культури міст, з'явилися нові технічні винаходи (друкарський верстат, компас, артилерія та ін.), розвинулося кораблебудування і мореплавство, зроблено великі географічні відкриття. На цей період припадає початок інтенсивного книгодрукування. У царині культури посилюється боротьба за звільнення філософської думки від догматів церкви, з'являються нові знання і течії, які не вкладалися в середньовічну філософсько-богословську систему.

Усі ці явища готували підґрунтя для прогресивного перевороту, яким і стало Відродження. Проте переворот не був універсальним, він не охоплював соціально-економічні чинники і в основах феодального ладу суттєво нічого не змінював.

Другим чинником, який відіграв величезну роль у становленні і розвитку культури Відродження, була античність. Звідси пішла і назва доби, її культурні діячі зуміли відродити античну спадщину і надати їй великого практичного значення.