Европа оставалась незаселённой людьми довольно долго. Об источниках заселения Европы человеком ведутся споры. Достоверно известно, что Европа не являлась местом зарождения человечества. Существуют версии о том, что первые гоминиды пришли в Европу из Индии. С этим согласуются генетические исследования. Однако наиболее разработанной является гипотеза о приходе гоминидов в Европу из Африки через Переднюю Азию. Есть предположение, что это произошло в середине виллафранкского времени. До Homo Sapiens Европу и Западную Азию заселяли неандертальцы.
По-настоящему заселили Европу гейдельбергский человек и его вероятный прямой потомок неандерталец, причём последний представлял собой специализированную форму, адаптированную к европейскому климату.
Самое раннее появление людей современного физического типа в Европе, известное на настоящий момент, датируется 35 тысяч лет назад, а 28 тысяч лет назад, вероятно, окончательно исчез неандерталец.
Проникновение протоиндоевропейцев в Европу датируется 4-м тысячелетием до н э., с которым связывают появление Баденской, Ямной и культуры Боевых топоров.
В восточной части Средиземноморья в Древней Греции зародилась европейская цивилизация. Великое переселение народов легло в основу формирования латинской языковой системы Европы, на основе которой образовались многие языки Западной Европы. В 10 тыс. до н. э. в Европе проживала половина населения Земли, в 1930-м — 25 % (ныне около 9 %); в Средние Века почти 95 % христиан проживала в Европе (сейчас большинство христиан проживает за пределами Европы); почти вся промышленность в XIX в концентрировалась в Европе, тогда как в XXI в — более 80 % находится за пределами Европы.
Объяснение:
загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав. До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.
