Вільшанська угода 1617 — угода, укладена 28 жовтня 1617 року в урочищі Стара Вільшанка поблизу Таращі між гетьманом Петром Сагайдачним і командуючим військами Речі Посполитої Станіславам Жолкевським.
Умови Вільшанської угоди відбивали пошук компромісу між козацтвом і урядом Речі Посполитої. За угодою:
козацький реєстр встановлювався в розмірі 1 тисяча чоловік, проте на прохання старшини, остаточну кількість реєстрових козаків мав визначити сейм Речі Посполитої;
козакам надавалося право обирати гетьмана, якого затверджував король Речі Посполитої;
за службу реєстровим козакам уряд Речі Посполитої зобов'язувався виплачувати платню;
реєстровики мали право жити тільки на Запоріжжі;
козакам заборонялося здійснювати походи на Кримське ханство і Османську імперію;
з козацького війська виключались ті міщани, які вступили в козаки за останні 5 років, і нереєстрові козаки повертались під владу старост і шляхти.
Вільшанська угода 1617 — угода, укладена 28 жовтня 1617 року в урочищі Стара Вільшанка поблизу Таращі між гетьманом Петром Сагайдачним і командуючим військами Речі Посполитої Станіславам Жолкевським.
