Відповідь:
вот
Пояснення:
1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;
1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;
1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;
1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;
1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;
1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;
1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;
1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,
1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;
1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;
1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;
1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;
1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;
1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;
1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;
1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;
1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;
1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;
1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;
1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;
1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;
1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;
1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;
1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;
1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;
1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;
1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;
1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;
1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;
1264 р. – князь Данило Галицький помер.
объяснение:
годы царствования николая i расцениваются как "апогей самодержавия". правительство активно боролось с революционным движением в россии и западной европе, массовыми народными волнениями, расправлялось с передовыми и прогрессивными идеями и людьми. главной целью внутренней политики императора стало укрепление и охранение существующего строя. понимая, необходимость широких преобразований и опасаясь нового революционного всплеска, император провел ряд реформ, которые не затронули основ государственного устройства. отсюда противоречивость и двойственность политики николая i: с одной стороны, широкая политическая реакция, с другой - осознание необходимости уступок "духу времени". в целом же, политика николая i носила консервативный характер на протяжении всего царствования. главными направлениями деятельности стали: укрепление самодержавной власти; дальнейшая бюрократизация и централизация страны; работа, направленная на создание полицейского государства. ключевой проблемой оставался крестьянский вопрос. понимая необходимость отмены крепостного права, николай не ставил перед собой его ликвидации.
в россии эти процессы были значительно заторможены: государственный совет потерял значение в решении государственных вопросов; система министерств фактически подменялась собственной его императорского величества канцелярией. страну окутала сеть агентов и шпионов. в 1827 г. был создан корпус жандармов и введено несколько жандармских округов. таким образом, фактически впервые в россии возникла эффективная полицейская система, позволившая на длительное время затормозить революционное движение и подавить инакомыслие.
вступая на престол, николай i заявил о намерении обеспечить стране законность. с этой целью проводилась работа по кодификации () российского законодательства. в результате появилось "полное собрание законов российской империи" в 45 томах и "свод действующих законов" в 15 томах.
россия во второй четверти xix века оставалась аграрной страной. крестьяне составляли основную массу населения. именно крестьянский вопрос являлся главным и требовал незамедлительного решения. но, правительство ограничивалось лишь полумерами, направленными на смягчение крепостного права. в 1841 г. вышел закон о запрещении продавать крестьян по одиночке и без земли; в 1843 г. - безземельные дворяне были лишены права приобретать крепостных; в 1842 г. вышел закон об "обязанных крестьянах". таким образом, крепостное право не было уничтожено, но рабские проявления крепостничества ликвидировались.
сфера образования и просвещения развивалась достаточно противоречиво. с одной стороны, поступательное развитие страны требовало его совершенствования и расширения, с другой - правительство всячески стремилось установить над ним жёсткий контроль. в 1828 г. был утверждён устав низших и средних учебных заведений. он закрепил замкнутую сословную систему обучения. в 1835 г. был введён новый устав, лишавший университеты значительной части автономии. устанавливался жёсткий политический контроль, вводилась четкая регламентация университетской жизни, повышалась плата за обучение, сокращался набор студентов, отменялось преподавание государственного права и философии. усиление реакции правительства в отношении просвещения и образования произошло после революционных потрясений, проходивших в западной европе в 1848-1849 гг. сократились связи с западной европой, иностранцам запрещался въезд в россию, а - выезд за границу. наступила эпоха "цензурного террора". но, жизнь требовала дальнейшего развития высшего образования. несмотря на принимавшиеся карательные меры правительства, восстанавливались закрытые раннее учебные заведения и появлялись новые, готовившие специалистов широкого профиля.
