Черты, которые характеризуют общества Индии, Китая, Японии в 16-18 века сводятся к следующему:
Индия:• Государство было собственником всех земель в стране, так что завоеванные территории были частью земельного фонда, из которого раздавались наделы (джагиры), то есть земли держал джагирдар, но лишь временно.
• Частная собственность также существовала, но у князей, которые платили дань, и у шейхов, которые имели небольшие владения, и мусульманские богословы.
• Здесь существовала крепкая деревенская община и она платила налог государству
• Леса, пастбища, пустоши оставались в коллективном пользовании
• Общины занимались сельским хозяйством, ремеслом
• Общество делилось на 4 варны: брахманы, кшатрии, вайшьи, шудры. Каждая из этих варн включала множество каст.
Китай:• Земли были и частными, и государственными (это земли, которые конфисковали у преступников, пастбища, земли императорского дома, земли, жалованные чиновникам, участки военных поселений) + должностные поля (их давали чиновникам на время службы)
• Также существовала деревенская община, которая состояла из 100 дворов, которые были разделены по 10 дворов. Каждая община возглавлялась старостой, а группы дворов – десятскими (они контролировали сбор налогов)
• Характерной чертой общины была круговая порука (повинности одного члена общины перекладывалась на других)
• Общество делилось на привилегированные (родственники императорской семьи, титулованная знать и шэньши (чиновники, сдавшие экзамен) и непривилегированные слои.
Японий:• Вся земля находилась в собственности государства, а крестьяне и феодалы получали наделы во временное пользование
• Сильная деревенская община, имеющая самоуправление. Они были нацелены на уменьшение налогов и отмену трудовых повинностей, община контролировала уплату налогов, управляла внутренними делами и могла самостоятельно распоряжаться избыточными продуктами
• Сословная структура в СИ-НО-КО-СЁ (сюда входили воины, крестьяне, ремесленники, торговцы), а высшее положение в этой структуре занимал император, который был обожествлен и родовая знать. Еще одно высшее сословие – самураи.
Особливості розвитку культури українських земель у другій половині XIV — XV ст. Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст. розвивалась у суперечливих умовах. Безпосередній вплив на неї мали політичні, суспільні та господарські відносини.
Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав — Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії та Московської держави. У кожній із них умови розвитку культури були різними. До позитивних наслідків цього процесу можна віднести те, що культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли ідеї гуманізму та Відродження. Проте українська культура не запозичувала якісь ідеї повністю, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини. У результаті створювалися справжні шедеври світового рівня, що мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, у яких не було власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.
У другій половині XIV — XV ст. почалася активна експансія (розширення впливу) католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками й православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ.
Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.
Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні.
Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка дедалі більше набувала рис самобутності.
