Складіть у зошиті порівняльну таблицю об'єднання Німеччини та Італії



 Фараон (від давньоєгипетського «пер-о» – «великий дім») – назва правителя Давньоєгипетської держави. Починаючи з XV ст. до н. е. (період правління Тутмоса III) термін «фараон» постійно використовувався в єгипетських джерелах стосовно особи правителя держави; пізніше він перейшов у грецьку та європейську мови, а звідти – до сучасних європейських мов.

 • Фараон, як вважалося, отримував свою владу від бога сонця Ра, був земним утіленням бога Гора і нащадком бога Озіріса.

 • Одноосібний правитель держави, що був одночасно верховним правителем і головним жерцем.

 • Символами влади фараона були:

 - подвійна червоно-біла корона, яка символізувала владу над Нижнім (червоний колір) і Верхнім (білий колір) Єгиптом, прикрашена зображенням священної змії кобри;

Фараон Рамзес ІІ на колісниці. - скіпетр, який фараон нібито отримав від бога сонця Ра, що підкреслював божественне походження його влади;

 - кнут, що означав право фараона покарати будь-кого зі своїх підданих.

 • Усі розпорядження в державі надходили від імені фараона й виконувалися так само неухильно, як воля богів. Військом міг командувати лише фараон.

 • Для управління державою фараон призначав у її області (номи) номархів, а також надавав знаті посади суддів та різних начальників («начальник доручень», «начальник Будинку Зброї», «керівник пустелі» тощо).

 • Фараон вважався богообразним володарем, якого єгиптяни сприймали як гаранта порядку у світі та переможця темряви. Він уособлював життєву силу країни, здійснював ритуали, завдяки яким, на думку єгиптян, змінювалися пори року й розпочиналися розливи Нілу.

 • Усе життя фараона було суворо регламентоване й повністю підпорядковане спеціальним ритуалам. Змінити щось у них за своїм бажанням фараон не міг.

 • Ім’я кожного фараона мало певне значення: наприклад, Рамзес – це «народжений Ра», Аменхотеп – «Амон задоволений» тощо. Проте промовляти вголос ім’я фараона заборонялося: про нього казали «він», «його величність».

 • Єгипетський фараон був не тільки правителем держави, а й відігравав роль головного стрижня всього єгипетського суспільства, яке було зобов’язане йому не лише своїм розвитком, але й фактом свого існування.

 • Після смерті фараона його владу успадковував син або інший родич.

Русская революция 1905 — 1907 годов потрясла весь капиталистический мир и прервала тот относительно мирный период его развития (1872—1904 гг.), когда, по словам В. И. Ленина, «Запад с буржуазными революциями покончил. Восток до них еще не дорос» (1).
Действенность и огромная сила того влияния, которое peволюционные события в России оказали на борьбу колониально-порабощенных народов Азии, определялись глубоким отличием первой русской революции от буржуазных революций времени. Это была первая народная революция эпохи империализма, она «создала революционный народ, руководимый революционным пролетариатом» (2). Хотя эта революция по своему характеру непосредственно не выходила за рамки буржуазно-демократических требований, гегемония пролетариата наложила решающий отпечаток на весь ход ее развития, на расстановку классовых,сил (выступления крестьянства шли не под руководством буржуазии, а под руководством пролетариата), на самые методы борьбы (всеобщая политическая стачка, вооруженное восстание).
В силу ряда причин народы зарубежного Востока были особенно восприимчивыми к русскому революционному влиянию. В числе этих обстоятельств необходимо отметить наличие общей границы с Россией и давние непосредственные экономические и культурные связи с русским народом, что и раньше оказывало большое влияние на формирование демократических течений в Иране, Китае, Корее и других странах Азии. Но на рубеже XIX и XX веков большое значение приобрел неземледельческий отход азербайджанских и корейских крестьян на заработки в Россию (3).