напрямок в економічній теорії та політиці, що характеризується вимогами вільної торгівлі та невтручанням держави в економічне життя країни це

Революционер — тот, кто активно участвует в революции, а также тот, кто готовит революцию и призывает к ней. Революционеров следует отличать от диссидентов, которые используют ненасильственные методы политической борьбы. Идеология революционеров может быть различной.Революционер — человек обреченный. У него нет ни своих интересов, ни дел, ни чувств, ни привязанностей, ни собственности, ни даже имени. Все в нем поглощено единственным исключительным интересом, единою мыслью, единою страстью — революцией.Революция (от позднелат. revolutio — поворот, переворот, превращение, обращение) — радикальное, коренное, „революционное“, глубокое качественное изменение, скачок в развитии природы, общества или познания, сопряжённое с открытым разрывом с предыдущим состоянием. Революцию как качественный скачок в развитии, разрыв постепенности, отличают и от эволюции (где развитие происходит постепенно) и от реформы (в ходе которой производится изменение какой-либо части системы без затрагивания существующих основ).Первоначально термин revolution употреблялся в астрологии и алхимии. В научный язык термин вошёл из названия книги Николая Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («О вращениях небесных сфер», 1543).Различают революции в природе (геологическая), в развитии общества (в том числе экономическом — неолитическая революция, промышленная революция, культурная революция, «зелёная революция», демографическая революция, «революция растущих потребностей» и политическом — социальная революция, политическая революция), в науке («научная революция» (термин введён в обращение Томасом С. Куном) — физике, биологии, медицине, философии, космологии и технике. Также используется термин «научно-техническая революция». В принципе, революция (как и эволюция) может произойти в любой сфере.Иногда «революциями» традиционно называют те или иные социально-политические явления, которые, строго говоря, не носят революционного характер — государственный переворот (например, приведшая к замене на английском престоле династии Стюартов династией Оранских-Нассау («Славная революция» 1688—1689 годов); политику модернизации Ирана при шахе Мохаммеде Реза Пехлеви («белая революция») или кампанию Мао Цзэдуна по ликвидации своих конкурентов в структурах КПК сверху донизу в 1966—1976 годах («Великая пролетарская культурная революция»).И наоборот — бывает этот термин и не применяют к событиям, растянутым во времени, но в итоге приведшим к революционным изменениям в обществе (реформы, проводившиеся в СССР в 1987–1991 гг., «Перестройка»).В переносном смысле революционерами также называют новаторов в науке и культуре.

Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.