Алекса́ндр Алекса́ндрович Чуйко́в (4 апреля 1936, Рязань — 23 сентября 2015, Тверь) — советский и российский актёр театра и кино, драматург, театральный режиссёр, театральный педагог. Народный артист РСФСР (1986).
Содержание
Биография
Начиная с 1960 года, работал в театрах Рязани, Калуги, Ульяновска. С 1974 года он в труппе Тверского театра драмы.
В 1975 году окончил ГИТИС.
Автор пьес: «Об уличном фонаре», «Верен тебе», «Не спится ночами», которые были поставлены на сцене Ульяновского и Тверского театров[1].
В 1996 году на сцене МХАТ им. А. П. Чехова в рамках программы «Национальное достояние России» состоялся бенефис актёра в спектакле «Анна Каренина»[1].
В 1999 году за исполнение роли Каренина выдвигался на соискание Государственной премии России[1].
Преподавал на Тверском курсе Высшего театрального училища им. Щепкина, профессор[1] .
На сцене Тверского драматического театра поставил спектакли: «Волки и овцы», «Бешеные деньги», «Женитьба Белугина» А. Н. Островского, «Чайка», «Дядя Ваня» А. П. Чехова, «Милый друг» Мопассана, «Эксперименты доктора Ариэля» Алехандро Касоны, «Две женщины» Тургенева, «Любовь пани Конти» Заградника, «Так и будет» Симонова, «Любовь Маргариты Готье» Дюма-сына, «Собака на сене» Лопе де Вега[1].
С 1988 года возглавлял Тверское отделение Союза театральных деятелей России[1].
Признание и награды
Заслуженный артист РСФСР (1978)[1]
Народный артист РСФСР (1986)
Орден Почёта (1996)[1][2]
Лауреат премии губернатора Тверской области за 2006 и 2007 гг. в номинации «Театральное искусство»
Почётный гражданин Тверской области
Алекса́ндр Алекса́ндрович Ге́нис (род. 11 февраля 1953, Рязань) — русский писатель, эссеист и литературовед, журналист, радиоведущий.
Объяснение:
Крим - півострів на півдні України в межах Автономної Республіки Крим, Севастополя та частини Генічеського району Херсонської області, омивається водами Чорного та Азовського морів. З огляду на своє географічне розташування, місцеві землі були одними з перших на території України зон розселення людини.
Знахідки розкопок шару пізнього палеоліту стоянки Бура-Кая — уламок кістки та залишки знаряддя. Розкопки археологічного шару пізнього палеоліту (граветтської археологічної культури, носіями якої, зокрема, були кроманьонці) в багатошаровій стоянці Буран-Кая в скельному навісі в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, як проводились спільною українсько-французькою експедицією влітку 2013 року.
Череп зі слідами штучної деформації із поховання аланів на схилах печерного міста Мангуп-Кале
Найдавніші археологічні знахідки датуються епохою середнього палеоліту (близько 100 тис. років тому) і виявлені у печерах Кіїк-Коба та інших. Вони є найдавнішою пам'яткою неандертальського поселення на території України.
Початок революції
У лютому-березні в результаті революції в Петрограді склав свої повноваження російський імператор. Це означало кінець монархії та створення в Росії республіки. Влада перейшла до тимчасового уряду.
Перший Кримський крайовий уряд
Після приходу німців ситуація в Криму швидко стабілізується. У відношенні між місцевими жителями та німецькими військовими було проголошено використання німецького права. Але в цілому німці майже не втручалися у внутрішнє життя. Первісно вони зробили ставку на Курултай, на базі якого планувалось створити всекримський уряд з залученням представників інших народів Криму. Однак Курултай виявився неспроможним швидко сформувати владу, тому за підтримки німців з 5 червня формується новий уряд під головуванням литовського татарина Сулеймана Сулькевича. Він отримав назву Кримського крайового уряду.
Уряд взяв курс на побудову незалежної держави в Криму. Були введені власні державні символи. Гербом став герб колишньої Таврійської губернії (двоголовий орел з восьмикінцевим хрестом), прапором — блакитний стяг з означеним гербом у верхньому куту. Столицею став Сімферополь, державними мовами — російська, кримськотатарська та німецька. Була введена власна військова форма (хоча на перехідний період дозволялося носити стару форму). Законом від 11 вересня вводилося громадянство Криму. Остаточно долю Криму повинен був вирішити парламент, вибори до якого не встигли призначити за час роботи уряду.
Другий Кримський крайовий уряд. Десант військ Антанти в Криму
Ще до відставки Сулькевича в жовтні триденний з'їзд губернських гласних та міських голів обрав новим головою уряду Соломона Крима, а німці дозволяють проникнути в Крим представникам армії Денікіна. 14 листопада 1918 німці заявили про непідтримку Сулькевича. Тоді ж за підтримки білої армії призначений новий уряд, головою якого став Соломон Крим. Багато членів уряду належали до кадетів...
