Основу монгольской армии составляло конное войско. Наступление на неприятеля начинала лёгкая конница, осыпавшая его градом стрел. Затем в битву вступали тяжеловооружённые всадники. Монгольская конница действовала несколькими рядами: первая волна, расстреляв запас стрел, сменялась второй, вторая – третьей. У каждого воина было несколько запасных лошадей. Благодаря этому, а также тому, что монголы не тащили за собой обозы, им удавалось быстро преодолевать большие расстояния и внезапно нападать на врага.
Монгольские воины были вооружены луками и стрелами, владеть которыми они учились с детских лет. Грозным оружием был также аркан, который кочевники на всём скаку накидывали на противника и сбрасывали его под копыта лошадей. Были у воинов Чингисхана и копья, мечи, боевые топоры.
а вже в хіі-хііі століттях у європі зароджуються перші університети: паризький, болонський, оксфордський, кембриджський, тулузький. і коли раніше вищу освіту здобували люди, які хотіли мати духовне звання, то тепер навчатися масово захотіли й миряни. студентів стало так багато, що далеко не всі випускники могли знайти собі церковний прихід, місце в канцелярії або вчительство. тож їм доводилося подорожувати і жити за рахунок подаянь абатів, єпископів та світських сеньорів, віддячуючи за це латинськими славослів'ями.сь як з'явилися ваганти (саме слово «vagantes» із латини перекладається як «мандрівний»). аби отримати різнобічну освіту, вони подорожували від одного університету до іншого. змінювати міста і навіть країни було не так вже й страшно, адже в іноземному університеті не потрібно було опановувати нову мову: навчання усюди відбувалося на латині.
словосполучення «бідний студент» було тоді справедливим як ніколи: постійні блукання погано впливали на матеріальне становище вагантів. а що вже й казати про тих, хто після університету не знаходив місця, де міг би заробляти собі на прожиття!
