Выполнить ПОПС-формулу на тему: Историческое значение Булантинской и Анракайской битв для казахского народа мне

Розпад імперії Карла Великого почався майже відразу після його смерті в 814 році. Однак вона стала тільки каталізатором, адже основна причина полягала в тому, що до цього часу завершувався процес європейської феодалізації. Каролінґи об’єднали безліч земель під своєю долонею завдяки тому, що їх численним васалам до певного історичного моменту було вигідно підтримувати імператорську владу.

Розпад імперії

Людовик Благочестивий, син Карла, ним же самим і коронований, через три роки після смерті батька розділив його володіння між власними синами, так що вже в 817 році імператору належала тільки верховна влада.

Однак це розділ не був останнім – він породив ще кілька, результатом яких стало безліч смут. Уже після смерті Людовика (це сталося в 840 році), його сини з’їхалися в Верден і домовилися про остаточний розподіл земель. Ув’язнений в 843 році Верденский договір (дата його укладення стала датою юридичної розпаду імперії) визначав кордони держав по народностям – французької, італійської та німецької. Відповідно, фактично він став основою для утворення відповідних європейських держав.

Треба сказати, що такий розпад на велику кількість політичних одиниць, часто дрібних, був обумовлений зміною положення феодалів по відношенню до централізованого управління: вони стали фактично незалежними від неї, мали власні армії і успішно справлялися з придушенням повстань закріпачених селян. Оскільки в той час панувало натуральне господарство, поділ стало неминучим. Ці причини, в основному, і викликали процес поділу.

Объяснение:

На географию Восточной Европы в середине XIII в. существенным образом сказались события внешнеполитического порядка, нарушив­шие процесс экономического, политического и культурного развития Восточной Европы, подорвавшие объединительные тенденции, прояв­лявшиеся в русских княжествах, особенно в Галицко-Волынском и Владимиро-Суздальском.
В конце 30-х годов на Восточную Европу обрушилось татаро-монгольское нашествие. Оно сопровождалось невиданным опустошени­ем земель, уничтожением и угоном населения, разрушением городов и сел. Татаро-монгольское нашествие совпало с активизацией швед­ских и немецких захватчиков на северо-западе и попыткой Венгрии и Польши захватить Галицко-Волынскую землю, что сыграло опре­деленную роль в дальнейшей судьбе русских земель.
Непосредственным результатом татаро-монгольскрго вторжения яви­лось изменение географии населения Восточной Европы. Оно свя­зано, прежде всего, со значительными этническими изменениями. При определении этнической принадлежности татаро-монгол важно уточнить терминологию, бытующую в исторической литературе. Под «татаро-монголами», «монголами», «татарами» применительно к рас­сматриваемому времени понимается определенное политическое объе­динение, организующую, руководящую основу которого составляли монгольские племена. С XIII в. монголами называют все племена, объединенные Чингисханом, в том числе и покоренные им. Под этим названием скрывается, видимо, очень сложный этнический конгло­мерат. Этническая история монгол изучена еще недостаточно. Мон­гольские племена к XII в. занимали территорию между Алтаем и озером Кукун-Бугир и от озера Байкал и верховьев Енисея и Ирты­ша до южных окраин пустыни Гоби. Появление названия «татары», которым обозначали в арабских, персидских, русских и западно­европейских источниках XIII—XIV вв. монгольские племена, свя­зано, как полагают, с одним из монгольских племен — татарами, составлявших хотя и важную, но всего лишь определенную часть среди других племен. Впрочем, в объединение, возглавляемое Чингисханом, входили племена не только монгольского происхождения но и уйгуры, тангуты, туркмены, кипчаки и др.