Реформи Юлія Цезаря проводилися в Давньому Римі в 49-44 роках до н.е .. Протягом цього часу Юлій Цезар кілька разів обирався диктатором, а також послідовно займав кілька важливих державних посад, що дозволяло йому провести в життя ряд законів. У всій реформаторської діяльності Цезаря ясно відзначаються дві основні ідеї. Одна - необхідність об'єднання римської держави в одне ціле, необхідність згладити різницю між громадянином-господарем і провінціалом-рабом, згладити ворожнечу національностей; інша, тісно пов'язана з першою, - впорядкування адміністрації, тісне спілкування держави з підданими, усунення посередників, сильна центральна влада. Обидві ці ідеї позначаються у всіх реформах Цезаря, незважаючи на те що проводив він їх швидко і квапливо, намагаючись використовувати короткі проміжки свого перебування в Римі. Зважаючи на це послідовність окремих заходів випадкова; Цезар щораз брався за те, що здавалося йому найбільш необхідним, і тільки зіставлення всього зробленого ним, незалежно від хронології, дозволяє вловити суть його реформ і підмітити струнку систему в їх проведенні. Об'єднавчі тенденції Цезаря позначилися насамперед у його політиці по відношенню до партій в середовищі керівних класів. Його політика милості по відношенню до противників, за винятком непримиренних, його прагнення залучити до державного життя всіх, незалежно від партії і настрою, допущення ним в середу своїх наближених колишніх своїх супротивників, безсумнівно, свідчать про бажання злити все різнодумства біля своєї особистості і свого режиму . Цією об'єднавчою політикою пояснюється широке довіру до всіх, яке й було причиною його загибелі. Ясно позначається об'єднавча тенденція і по відношенню до Італії.
