Владислав Крапивин (1938-2020) Об авторе
Владислав Крапивин – российский писатель, журналист, педагог, автор сценариев, стихотворений и произведений для детей. Лауреат престижных наград и премий. Всего же у него 238 работ.
Открытие писательского таланта
Владислав Петрович Крапивин родился 14 октября 1938 года в Тюмени, куда его родители переехали из Кирова от репрессий. С ранних лет будущий писатель открыл в себе талант к сочинительству. Он часто рассказывал придуманные истории друзьям во дворе и одноклассникам.
После школы Владислав Петрович поступил в Уральский государственный университет имени А. М. Горького на факультет журналистики. Во время учебы он посещал литературный кружок, а также писал статьи для газеты «Вечерний Свердловск». После второго курса проходил практику в газете «Комсомольская правда», где познакомился с публицистом Симоном Соловейчиком.
Творческая деятельность
В 1960 году состоялась первая публикация Крапивина – его рассказ появился на страницах журнала «Уральский следопыт», в котором автор работал некоторое время. Через два года была опубликована книга «Рейс “Ориона”», а вскоре публициста приняли в Союз писателей СССР. На протяжении долгих лет он входил в состав редакционных коллегий журналов «Пионер» и «Уральский следопыт».
В 2006 году была учреждена ежегодная Международная детская литературная премия имени В. П. Крапивина. Летом 2011 года в Тюмени открылся музей писателя. Последние годы Владислав Петрович провел в Екатеринбурге, где умер 1 сентября 2020 года и был похоронен на Широкореченском кладбище. Писатель неоднократно становился обладателем государственных наград и литературных премий.
Внимание подрастающему поколению
Почти пятьдесят лет Владислав Петрович посвятил творчеству. За это время он написал огромное количество произведений, многие из которых были переведены на зарубежные языки. Вот некоторые из его работ:
«Мальчик со шпагой»;
«Голубятня на желтой поляне»;
«Бронзовый мальчик»;
«Острова и капитаны: Хронометр»;
«Дети синего фламинго»;
«Оруженосец Кашка».
Крапивин не только писал для детей, но также интересовался педагогикой. В 1961 году он основал отряд «Каравелла», в который мог вступить любой ребенок или подросток, независимо от возраста. Девизом движения стала фраза: «Я вступлю в бой с любой несправедливостью, подлостью и жестокостью, где бы их ни встретил. Я не стану ждать, когда на защиту правды встанет кто-то раньше меня». Воспитанники изучали морское дело, журналистику, историю флота и обучались фехтованию.

Відповідь:

Пояснення:

Розглядаючи наслідки Кревської унії, варто наголосити, що, в першу чергу, унія значною мірою поліпшила міжнародне становище як ВКЛ, так і Польщі. Союз мав перед собою мету зміцнити їхні позиції в боротьбі проти спільного ворога – Тевтонського ордену, який було розбито 1410 року під час Грюнвальдської битви. За умовами унії здійснювалася інкорпорація ВКЛ до складу Польської держави, і Ягайло, ставши королем цих двох держав, заклав початок соціально-політичного, економічного та культурного взаємовпливу у двох країнах. Це послугувало збільшенню впливу польської магнатської та шляхетської верхівки на литовське і руське населення. Останні були вкрай незадоволені умовами унії, оскільки вона зачіпала їх владні інтереси. Внаслідок укладення унії збільшувалося значення католицизму, зростав його вплив на литовсько-руське населення; надавалися та розширювалися права й привілеї литовським феодалам, які прийняли католицизм, оскільки Ягайло зрівняв у правах литовських бояр із польською шляхтою.

Внаслідок укладення Кревської уніїпосилюється вплив литовської знаті усередині новоутвореної державизменшується значення католицизму, його впливу на литовсько-руське населення внаслідок толерантності поляківнадаються та розширюються права і привілеї литовським феодалам, які прийняли католицизмТевтонський орден розпочинає військової дії супроти Польщі

Який князь перебуваючи у васальній залежності від Ягайла, проводив власну самостійну внутрішню політикуДмитро КорибутовичЛюбарт ГедиміновичЮрій КоріятовичВолодимир Ольгердович

Все більше число людей усвідомлює, що залучення до історичного минулого - це не лише знайомство з шедеврами світової цивілізації, унікальними пам'ятниками древнього мистецтва, не лише школа виховання, але і моральності, невід'ємна частина сучасного життя, до певної міри оцінка сьогодення і навіть "відкриття" майбутнього. Це обумовлює необхідність історичних досліджень минулого.

Найбільшими цивілізаціями стародавнього світу були старогрецька і давньоримська цивілізації. Вони займали розташовані географічно близько один до одного території, існували майже в один і той же час, тому немає нічого дивовижного, що вони тісно пов'язані між собою. Обидві цивілізації мали розвинені культури, які розвивалися, взаємодіючи один з одним. Тому для вивчення культури, та і інших сторін розвитку грецької і римської цивілізації дуже зручно застосовувати один з найбільш важливих методів історичного дослідження - порівняння.

Звичайно, вивчення стародавнього світу