Поводом для введения контрреформ стало убийство царя Александра II. Вступивший на престол Александр III озаботился усилением со стороны революционных сил и очень осторожно выбирал пути своего нового курса. Выбор сделать сторонники реакционной идеологии К. Победоносцев и Д. Толстой. Приоритетами стали сохранение самодержавия, укрепление сословного строя, традиций и основ российского общества и неприятие либеральных преобразований. Еще одной причиной контрреформ стало то, что власть не была готова к быстрому развитию и изменениям. А эти изменения уже начались: усилилось имущественное неравенство в деревне, возросло количество пролетариата. Власть не всегда понимала проходящие процессы и мыслила старыми понятиями. Император прислушался к рекомендациям Победоносцева и отправил в отставку главного либерала М. Лорис-Меликова, поскольку не согласился с его планом преобразований. В результате была создана программа нового царствования, которая была изложена 29 апреля 1881 года в Манифесте о незыблемости самодержавия. Автором манифеста стал К. Победоносцев.
Розвиток культури у другій половині XIV — XV ст. визначався складною історичною ситуацією. Напередодні монголо-татарського нашестя Русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного або неміцно пов'язаних певними військово-політичними договірними відносинами. Джерела нараховують 18 великих державних утворень, а якщо враховувати й дрібні, то біля 30-ти. Внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів старшим князям не було і військової єдності. Тому протистояти великим, добре навченим, наполегливим і жорстоким військам монголо-татар князям Русі було надто складно. Вже при першому зіткненні на ріці Калка в 1223 р. русичі зазнали поразки, але і це не привело до подолання міжусобних конфліктів.
Как-то так
