какой титул принял Иван 3, что подчеркнуло его самодержавное правление, независимость и единство русских земель?​

Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.

Солон происходил из знатного рода Кодридов, который ранее был царской династией. Судя по всему, ещё до начала политической деятельности был известен согражданам как поэт. Он был первым афинским поэтом, и к тому же политическая направленность некоторых стихотворений должна была привлекать внимание слушателей. Политическая деятельность Солона началась его экспедицией на Саламин в ходе войны с Мегарами. После успешно закончившейся экспедиции инициировал Первую Священную войну. К 594 году до н. э. стал самым влиятельным и авторитетным афинским политическим деятелем.

Солон был избран архонтом-эпонимом на 594/593 год до н. э. Кроме того, ему дали чрезвычайные полномочия. Солон провёл ряд реформ (сисахфия, имущественный ценз, учреждение суда присяжных и Совета Четырёхсот и др.), которые представляют собой важнейшую веху истории архаических Афин, формирования Афинского государства. После своего архонтства реформатор отправился в путешествие, в ходе которого посетил различные регионы Восточного Средиземноморья. После своего путешествия Солон уже не принимал активного участия в политической жизни. Он умер около 559 года до н. э. в Афинах.