1. Куртуазна література — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.
2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.
3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади. Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.
Объяснение:
К середине XIX в. усилилось проникновение иностранного капитала в Иран, в результате чего он превратился в полуколониальную страну. Англия предприняла ряд мер по размещению своего капитала в Иране. Получив от шаха на выгодных условиях концессии, англичане провели по всему Ирану телеграфные линии, которые соединили его с Индией. В 1872 г. английский капиталист барон Ю. Рейтер получил от шаха концессии на 70 лет на освоение нефти и других природных богатств, а также разрешение на строительство железных дорог, телефонных и телеграфных линий, фабрик, заводов и банков. Так, на юге и юго-западе Ирана утвердилось экономическое господство Англии.
На севере Ирана вслед за англичанами стали появляться и российские капиталисты. В 1879 г. по шаха русские офицеры начали организовывать и обучать персидскую военную бригаду. Этот факт послужил росту авторитета России в Иране.
В 1879 г. русские получили концессию на строительство телеграфной линии. В 1888 г. рыбный промышленник Лианозов получил у правительства концессию на развитие рыбной промышленности в иранской части вод Каспийского моря. В 1890 г. русский капиталист Поляков построил в Тегеране расчетно-кредитный банк. В 1900 г. Иран получил у России заем на сумму 22,5 млн. руб. Перед Первой мировой войной размеры русского капитала в Иране составляли 164 млн. руб.
После англичан и русских получить концессии в Иране решили бельгийцы и французы, основные экономические позиции в стране остались за Россией (север) и Англией (юг).
К началу ХХ в. Иран почти полностью лишился независимости и самостоятельности.
Объяснение:
