1 РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР. І. ГАСПРИНСЬКИЙ. Процес становлення кримськотатарського національно-визвольного руху розпочався у 80-х рр. XIX ст. Його основні ідеї сформувалися в Туреччині й пов’язані з виникненням руху молодотурків, які боролися проти султанської монархії в країні і всього того, що перешкоджало розвитку турецького народу. У Стамбулі, що був тогочасним центром освіти, татарська інтелігенція під впливом молодотурків стала розвивати свій рух. Молодотатари, як їх називали, відіграли помітну роль у подальшому розгортанні кримськотатарської національно-визвольної боротьби. Вони вважали за необхідне відмовитися від традиційного для татарського суспільства клерикалізму, боротися за підняття рівня освіченості народу, за зміни у традиційній соціальній структурі й статусі жінок. В економічній сфері вони виступали за визволення селянської праці від будь-якого гноблення.
Клерикалізм — політичний напрямок, прибічники якого виступають за панування церкви та духовенства в суспільно-політичному та духовному житті країни.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Ісмаїл Гаспринський усе своє життя докладав чимало зусиль, спрямованих на захист прав кримських татар, їх виживання як народу та національне відродження. У 1875 р., після повернення до Криму з Туреччини, його було обрано депутатом міської думи, а пізніше — міським головою Бахчисарая. Саме завдяки його зусиллям було втричі збільшено бюджет міста, розпочато суттєві перетворення в міському господарстві й збільшено представництво бахчисарайських татар в органах місцевого самоврядування.
Ісмаїл Гаспринський
Пам'ятник І. Гаспринському в Бахчисараї. Сучасний вигляд
У національному питанні молоді татарські націоналісти були прихильниками захисту національної самосвідомості свого народу й кримськотатарської самостійності. Найбільш яскравим представником молодотатарських ідей у цей період став Ісмаїл Гаспринський (1851—1914). Його погляди, хоча й були досить утопічними, знаходили підтримку в кримськотатарському середовищі. Самого І. Гаспринського татари поважали як захисника скривджених і прибічника рівноправ’я татар.
Социальная структура российского общества в XVII века
Боярство Высшее сословие в российском обществе. Владело вотчинами. Служило царю. Занимало высшие государственные должности в государственном аппарате власти.
Дворянство Высший слой служилых людей в российском обществе. Владело поместьями, но могло передавать поместье по наследству в случае продолжения государственной службы.
Духовенство Высшее сословие в российском обществе. Крупный земельный собственник - им принадлежало до 15% всей земли страны.
Иерархия русской православной церкви:
* Патриарх Московской и всея Руси * Епископы, архиепископы, митрополиты * «Белое» духовенство (приходские священники) * «Черное» духовенство (монахи)
Крестьянство:
Частновладельческие. Проживали на территории вотчин или поместий. Обязаны были нести тягло (повинности) в пользу государства и своего хозяина.
Дворцовые. Обслуживали хозяйственные потребности царского дворца. Эта категория имела самоуправление и подчинялась дворцовым приказчикам.
Черносошные. Не имели права покидать свои земли, несли тягло в пользу государства. В сравнении с положением частновладельческих крестьян их положение было легче.
Посадские люди Это торгово-ремесленное население. Они несли тягло - повинность в пользу государства, выбирали старост и сотских (черные слободы) . Белые слободы принадлежали боярам, монастырям, епископам.
Купечество. Занимало второе положение в городе. К привилегированному купечеству относились: «гости» , «гостиная сотня» , «суконная сотня» .
Приказные люди. Служащие государственных учреждений, центральных и местных. Самое высокое положение занимали дьяки, им подчинялись писцы, подьячие, служители приказов. Служили в государственных учреждениях дьяки и старшие подьячие. По статусу приравнивались к дворянам. Они являлись владельцами земель и крепостных и получали денежное жалованье.
Приборные люди
Служилые люди по прибору или по набору. Это пушкари, стрельцы, ямщики, казаки, казенные мастера. Среди них встречались и служилые иностранцы, которые проживали в отдельных слободах. Служилые люди несли военную сторожевую службу. Получали государственное содержание, им выделяли земельные участки.
Казачество Новое для страны сословие. Военное сословие. В нем числилось население ряда окраинных местностей России (Дон, Яик, Приуралье, Терек, Левобережная Украина) . Во главе казацких общин стояли атаманы и старшины. Все важные вопросы обсуждались на «круге» . Казачество пользовалось правами и преимуществами на условиях обязательной и общей воинской службы.
Ясачные люди Малые, нерусские народы России (манси, ханты, ненцы, буряты, якуты, башкиры) платили ясак (дань пушниной) . Чуваши, мордва, мари платили ясак медом и хлебом.
Предприниматели и наемные рабочие Появляются в XVII веке новые группы населения - предприниматели и их наемные рабочие. Так зарождались рабочий класс и буржуазия.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
