В 1765 году английское правительство провело через парламент Акт о гербовом сборе, по которому все торговые и иные гражданские документы облагались штемпельным сбором. Одновременно решено было расквартировать в Америке английские войска в количестве 10 тысяч человек с обязательством американцев обеспечить их жильём, определёнными пищевыми продуктами и предметами мебели для удобства солдат. Акт о гербовом сборе был открыто несправедлив к американцам. Так, например, чтобы получить права нотариуса, в Англии надо было заплатить 2 фунта стерлингов, а в Америке — 10. К тому же это был первый закон о налогах, которые были предназначены непосредственно для Англии, то есть он был выгоден только Англии. До этого налоги использовались для развития инфраструктуры торговли и промышленности в Тринадцати колониях и были, в основном, понятны населению.
В обсуждении целесообразности введения налогов представители американцев участия не принимали. Ситуацию усугубляло введение налога на газеты, вызвавшее недовольство самих владельцев газет. Эти обстоятельства вызвали крайнее возмущение, нашедшее выражение в митингах и в имевшей уже значение периодической и непериодической печати (между прочим, брошюры массачусетского юриста Джеймса Отиса «Права британских колоний» и губернатора Колонии Род-Айленда и плантаций Провиденса Стивеном Хопкинсом «Права колонистов» доказывали, что право обложения налогами должно находиться в связи с представительством).
В Массачусетсе была произнесена знаменитая фраза, приписываемая Дж. Отису и ставшая девизом в борьбе: «Налоги без представительства — это тирания», превратившемся в более короткий лозунг «Нет — налогам без представительства». Виргинское собрание увидело в штемпельном акте явное стремление уменьшить свободу американцев. В том же 1765 году в Нью-Йорке собрался «Конгресс против штемпельного сбора», представлявший собою большую часть колоний; он выработал Декларацию о правах и недовольстве[en][31]. Почти во всех колониях стали появляться организации, называвшие себя Сынами свободы. Они сжигали чучела и дома английских должностных лиц. Среди лидеров Сынов свободы был Джон Адамс — один из отцов-основателей США и будущий второй президент страны.
Все эти события произвели впечатление на английский парламент, и в 1766 году Акт о гербовом сборе был отменён; но вместе с тем английский парламент торжественно объявил о своём праве и впредь «издавать законы и постановления, касающиеся всех сторон жизни колоний». Это заявление, несмотря на декларативный его характер, могло только усилить негодование в Америке, которому, вместе с тем, реальная победа в вопросе о штемпельном сборе придавала энергию и силы. В 1767 году Англия обложила таможенными пошлинами ввозимые в американские колонии стекло, свинец, бумагу, краски и чай; затем, когда нью-йоркское законодательное собрание отказало в субсидии английскому гарнизону, английский парламент ответил отказом в утверждении каких бы то ни было постановлений нью-йоркского законодательного собрания, пока оно не смирится; в то же время министерство приказало губернаторам распускать законодательные собрания, которые будут протестовать против английских властей. Американцы отвечали агитацией за неупотребление подлежащих оплате пошлинами товаров — и действительно, эти товары стали доставлять английскому казначейству не более 16 000 фунтов стерлингов дохода (при 15 000 фунтов расхода по взиманию пошлин), то есть, в 2,5 раза меньше, чем ожидалось. Ввиду этого новые пошлины были отменены в 1770 году, но пошлина на чай удержана как подтверждение права метрополии.
Объяснение:
Розселення тісно пов'язане з міграціями. Основні види міграцій — зовнішні й внутрішні. Останні, у свою чергу, поділяються на міжрайонні міграції та міграції між містом і селом. Зовнішньою називається міграція населення між країнами. Люди, які виїздять з країни, називаються емігрантами, а які приїздять — іммігрантами.
У зовнішніх міграціях Україна в другій половині 90-х років мала від'ємне сальдо. З точки зору статистики, міграційні процеси не завжди раціональні для нашої країни: освітній рівень тих, хто прибуває в Україну, значно нижчий від освітнього рівня тих, хто вибуває з неї. За всіма показниками погіршується якісний склад населення України.
З внутрішньої міграції найбільшу цікавість становить переселення з села до міста, що становить основу урбанізації. Урбанізацією називається збільшення питомої ваги міського населення й зростання соціально-економічної ролі міст, їх розвиток в загальній системі.
Для світового суспільства в останні три століття характерною особливістю є процес інтенсивного посилення міграційних процесів, швидка урбанізація. Згідно з прогнозами, у 2025 р. частка міського населення в світі становитиме 60 %. В Україні за 1940—1992 рр. частка міських жителів зросла майже в 3 рази. Зараз в Україні показник урбанізації становить 67,2 %.
Зростання міст і підвищення їх ролі визначає процес урбанізації (Донбас, Луганська обл., Дніпропетровська обл. — найвищий рівень урбанізації). Найвищий відсоток міського населення в Україні — у Донецькій (90 %), Дніпропетровській (84 %), Луганській (87 %) та Харківській (79 %) областях. Найнижчий — у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (39 — 44 %). Міське населення більш зосереджене у промислових районах Донбасу й Придніпров'я. Західні регіони України недостатньо урбанізовані. Процес урбанізації створює міські агломерації.
Приклади міських агломерацій в Україні:
Моноцентричні — Київська, Харківська, Львівська, Одеська.;
Біцентричні — Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська;.
Поліцентричні — формуються на Донбасі.
Є області де сільське населення переважає над міським:
Тернопільська;
Вінницька;
Чернівецька;
Івано-Франківська;
Закарпатська.
У багатьох країнах світу на базі великих міст формуються великі міські агломерації із багатомільйонним населенням. Такі агломерації, як Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, за чисельністю населення і економічним потенціалом переважають багато держав світу. Але ще більші за розмірами мегаполіси — великі урбанізовані райони, які утворюються в індустріальних країнах. Чисельність мегаполісу Токайдо (в Японії) — більше 50 млн. осіб; Північно-Східного мегаполісу у США — більше 40 млн. осіб і т. д.
Объяснение:
